Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

при секретарі: Антипенку В.В.,

за участю: представника ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській

області - Ярового А.А.,

представника ТОВ "Агротранс-холдінг" - Меньшикова А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - ДПІ) на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року у справі № 810/6066/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротранс-холдінг" (далі - Товариство) до ДПІ,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

У листопаді 2013 року Товариство звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: № 0000232301, № 0000242301, № 0000252301 від 7.08.2013 щодо збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток і зменшення розміру від'ємного значення.

Зазначило, що висновки акту перевірки не відповідають реальним обставинам здійснення позивачем господарської діяльності, у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій.

28 листопада 2013 року постановою Київського окружного адміністративного суду, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року, позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення: № 0000232301, № 0000242301, № 0000252301 від 07.08.2013.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Київського окружного адміністративного суду та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, у липні 2013 року ДПІ була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ "Агенція комунікацій" за період лютий, березень, червень 2012 року та ТОВ "Будівельно-монтажна фірма "Універсал" за листопад, грудень 2012 року за результатами якої складено акт № 429/22-2/01354987 від 10.07.2013.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000232301 від 07.08.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1020879 грн.: основний платіж 802303 грн., штрафні (фінансові) санкції 200576 грн.; № 0000242301 від 07.08.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 626748 грн.: основний платіж 501398 грн., штрафні (фінансові) санкції 125350 грн.; № 0000252301 від 07.08.2013, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 262700 грн.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пп. 198.2, пп. 198.3, пп. 198.6 ст. 198, пп. 201.1, пп. 201.6 ст. 201 ПК України та п. 4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969 (z1401-10) , що призвело до завищення суми залишку віджимного значення податку на додану вартість за період лютий, березень, червень, листопад, грудень 2012 року на суму 262700 грн. та заниження сплати податку на додану вартість (рядок 25 Декларації), за період лютий, березень, червень, листопад, грудень 2012 року на суму 501398 грн.; пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 802303 грн.

Судами попередніх інстанцій було досліджено реальність укладених між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Агенція комунікацій", ТОВ "БМФ-Універсал" договорів та, як наслідок, правомірність формування податкового кредиту та валових витрат.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціям, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Між позивачем (Замовник) та ТОВ "Агенція комунікацій" (Виконавець) укладено договір № 12/28-2011 від 12.12.2011 про надання рекламних послуг, за умовами якого Замовник доручає і оплачує, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги з проведення промо-акцій, стосовно стимулювання кінцевих споживачів - фізичних осіб на придбання продукції в аптеках України.

Реальність виконання зобов'язань за вище зазначеним договором підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: додатків до Договору № 12/28-2011, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, платіжними дорученнями; підсумковими звітами, реєстром витратних накладних.

Господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю платника, оскільки, визначальним в даному випадку є саме наявність мети на отримання прибутку та здійснення позивачем діяльності у відповідності з визначеними цілями.

Поряд з цим, судами встановлено, що проведення позивачем вказаних послуг з проведення промо-акцій в подальшому призвело до збільшення його доходу, що підтверджує економічну обґрунтованість господарських відносин з контрагентом.

Між позивачем (Замовник) та ТОВ "БМФ-Універсал" (Підрядник) було укладено договір підряду № 03/07-1 від 03.07.2012, за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язаний виконати наступні роботи: монтаж мереж 0,4 кВ для обладнання вентиляцією шаф управління складського приміщення ТОВ "Агротранс-Холдінг", що знаходиться за адресою: м. Вишневе, вул. Чорновола, 43.

Виконання зобов'язань ТОВ "БМФ-Універсал" за договорами № 12/03-1 та № 03/07-1 підтверджується: проектом електропостачання виробничої бази у м. Вишневе по вул. Чорновола, 43, який розроблено підрядником (т.2 а.с.123-127,137-203), рішення № К-00-11-1657 ПАТ "АЕС Київобленерго" щодо відповідності проекту технічним умовам, акт підтвердження готовності до роботи електроустановок.

Необхідність укладення договорів з ТОВ "БМФ-Універсал" підтверджується копією технічних умов № К-00-11-1657, виданих ПАТ "АЕС Київобленерго".

Крім того, як на підставу для висновків про безтоварність укладеного позивачем правочину в касаційній скарзі відповідач посилається на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Агенція комунікацій".

Проте, зазначене не є належним та допустимим доказом безтоварності укладених позивачем правочину, оскільки вказаний акт лише фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки та не може належним чином підтверджувати реальність господарських операцій.

Водночас, фактичне виконання господарських зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними документами, укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, отримані блага використані позивачем у власній господарській діяльності, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі його активів.

Зазначене повністю спростовує доводи відповідача про те, що укладені між позивачем і контрагентами правочини не мали реального характеру, а використовувались виключно для зменшення податкових зобов'язань позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.