Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправною бездіяльність,

18 січня 2016 року народний депутат України ОСОБА_1 пред'явив позов до Президента України про визнання протиправною бездіяльність Президента України Порошенка Петра Олексійовича щодо несвоєчасного підписання Закону України "Про Державне бюро розслідувань" (794-19) , прийнятого Верховною Радою України 12 листопада 2015 року та направленого на адресу відповідача 24 листопада 2015 року для виконання вимог, передбачених статтею 94 Конституції України.

Позов обґрунтував тим, що оскільки за вимогами частини другої статті 94 Конституції України Президент України протягом 15 днів після отримання закону підписує його або повертає зі своїми пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду, а фактично вказаний Закон підписано Президентом України лише 15 січня 2016 року, то цим він не виконав обов'язки, передбачені законодавством України.

Статтею 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Правила цієї статті поширюються, зокрема, щодо дій чи бездіяльності Президента України.

У пункті 1 частини третьої статті 17 цього Кодексу зазначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

Частиною третьою статті 94 Конституції України передбачено, що у разі якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений.

Таким чином, Верховна Рада України при розгляді та прийнятті законів та Президент України при підписанні законів чи при утриманні від їх підписання не виконують владних управлінських функцій, а реалізовують свої повноваження щодо законодавчої діяльності, що дає підстави дійти висновку про те, що юрисдикція адміністративних судів, зокрема Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції, не поширюється на спори про визнання протиправними дій при прийнятті законів чи при утриманні від їх підписання.

Відповідно до статті 147 Конституції України Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні та вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України (254к/96-ВР) і дає офіційне тлумачення Конституції України (254к/96-ВР) та законів України.

Статтею 150 Конституції України визначено повноваження Конституційного Суду України, до яких, зокрема, належить вирішення питань про відповідність Конституції України (254к/96-ВР) (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України.

Згідно з частиною першою статті 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) або якщо була порушена встановлена Конституцією України (254к/96-ВР) процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Повноваження Конституційного Суду України визначені в статті 13 Закону України "Про Конституційний Суд України", у пункті 1 якої зазначено, що Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Відповідно до статті 15 цього Закону підставами для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності правових актів повністю чи в їх окремих частинах є: невідповідність Конституції України (254к/96-ВР) ; порушення встановленої Конституцією України (254к/96-ВР) процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності; перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що невідповідність Конституції України (254к/96-ВР) актів Верховної Ради України, як і порушення встановленої Конституцією України (254к/96-ВР) процедури їх розгляду, може бути підставою для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо їх неконституційності, що виключає розгляд таких справ у порядку адміністративного судочинства.

Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 17, 109, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України,

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправною бездіяльність у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Роз'яснити позивачу, що розгляд його справи віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

Повернути на користь народного депутата України ОСОБА_1 з Державного бюджету України 551 грн 20 коп. судового збору, сплаченого за квитанцією від 18.01.2016 р. № 71358 на р/р: 31210255700007, код за ЄДРПОУ: 38004897, код банку: 820019, банк: ГУ ДКСУ у м. Києві.

Ухвалу може бути переглянуто Верховним Судом України у порядку, визначеному статтями 235 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.