Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Пасічник С.С., Швець В.В.,

cекретар судового засідання Борілло Ю.В.,

представник позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.08.2015 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області з вимогами про визнання протиправним та скасування рішення Управління Державної міграційної служби у Чернігівській області від 09.04.2015 р. щодо скасування посвідки на тимчасове проживання та зобов`язання відповідача поновити посвідку на тимчасове проживання в Україні.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.08.2015 р. позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 09.04.2015 р. щодо скасування посвідки на тимчасове проживання серії НОМЕР_1, виданої на ім'я громадянина Грузії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Зобов'язано Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області поновити посвідку на тимчасове проживання.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015 р. апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області залишено без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.08.2015 р. залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що рішення відповідача прийнято з порушенням норм чинного законодавства, а позивачем на території України не вчинялися дії, які загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, а отже скасування посвідки на тимчасове проживання є неправомірним.

У касаційній скарзі відповідач, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.05.2013 р. УДМС України в Чернігівській області видано посвідку на тимчасове проживання громадянину Грузії ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 строком дії до 29.05.2014 р., що підтверджується розпискою від 30.05.2013 р. Громадянин Грузії ОСОБА_3, 1968 р.н., одружений з громадянкою України ОСОБА_5, 1979 р.н., що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 24.05.2013 р.

22.05.2014 р. Куликівським районним сектором Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (далі Куликівський РС УДМС України в Чернігівській області) на адресу УДМС України в Чернігівській області направлено заяву громадянина Грузії ОСОБА_3 про продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання в Україні від 22.05.2014 р. № 119 з відповідними додатками.

22.05.2014 р. УДМС України в Чернігівській області прийняло рішення про продовження дії посвідки на тимчасове проживання в Україні позивачу до 21.05.2015 р.

Департаментом у справах іноземців та осіб без громадянства на адресу УДМС України в Чернігівській області направлено подання Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2015 р. № 9/7-3167 про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянину Грузії ОСОБА_3, оскільки його дії загрожують національній безпеці України, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян та інших осіб, які проживають на території України.

На підставі п.п. 4 п. 19 Порядку № 251 (251-2012-п) УДМС України в Чернігівській області прийнято рішення від 09.04.2015 р. № 74.01/05-5879 про скасування посвідки на тимчасове проживання позивачу у справі.

Після отримання вищевказаного листа відповідача, ГУДМС України в Харківській області було прийнято рішення від 15.06.2015 р. про скасування рішення про продовження посвідки на тимчасове проживання громадянина Грузії ОСОБА_3 Листом від 19.06.2015 р. № 04/1/12504 дане рішення направлене на адресу УДМС України в Чернігівській області та повідомлено позивача.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Згідно із положенням ч. 13 ст. 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій-дванадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію.

Згідно з ч. 13 ст. 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому ч. 13 ст. 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування. Якщо шлюб між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства було укладено за межами України відповідно до права іноземної держави, дійсність такого шлюбу визначається згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право" (2709-15) .

Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання (далі - посвідки) іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання передбачено Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 р. № 251 (251-2012-п) .

Відповідно до п. 10 Порядку № 251 (251-2012-п) посвідка на тимчасове проживання видається строком до одного року з можливістю його продовження щоразу на один рік на підставі заяви іноземця чи особи без громадянства та документів, зазначених у п.п. 4 п. 6 цього Порядку, які подаються до територіального органу або підрозділу ДМС не пізніше ніж за 15 днів до закінчення строку дії посвідки.

Згідно п.п. 4 п. 19 Порядку № 251 (251-2012-п) посвідка на тимчасове проживання скасовується територіальним органом або підрозділом ДМС, який її видав, у разі, зокрема, коли дії іноземця та особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні. Даний перелік є вичерпним.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, за весь час перебування в межах України позивачем жодного разу не порушувалися Конституція чи закони України, його не було притягнуто до будь-якого з видів відповідальності Відповідачем також не надано будь-яких доказів на підтвердження порушення позивачем норм чинного законодавства за період дії посвідок на проживання в Україні.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що підрозділами міліції громадської безпеки адміністративні провадження стосовно ОСОБА_3 не здійснювалися, підстави щодо заборони права його в'їзду на територію України не встановлювалися тa відповідні клопотання до Державної міграційної служби не надсилалися. Листом Робочого апарату Укрбюро Інтерполу Міністерства внутрішніх справ України (вих. IP/4390/14C85/8208/FF/A7/1 від 20.07.2015 p.) повідомлено, що в Робочому апараті Укрбюро Інтерполу відсутні відомості щодо здійснення співробітництва з правоохоронними органами інших країн та між:народними правоохоронними організаціями стосовно ОСОБА_3 PA Укрбюро Інтерполу не надсилалися до Державної міграційної служби України документи щодо заборони в'їзду ОСОБА_3 в Україну. Листом Департаменту кримінальної розвідки МВС України (вих. № 9/10-5236 від 21.09.2015 p.) повідомлено, що підстави, які б перешкоджали перебуванню на території України громадянину ОСОБА_3., ІНФОРМАЦІЯ_1, a також його вільному перетину державного кордону України відсутні.

Судами попередніх інстанцій також обґрунтовано зазначено, що відповідно до п. 20 Порядку № 251 (251-2012-п) копія рішення про відмову у видачі посвідки або скасування посвідки на тимчасове проживання видається територіальним органом або підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві та особі без громадянства під розписку або надсилається рекомендованим листом таким особам і приймаючій стороні не пізніше ніж протягом п'яти днів з дня його прийняття. Тому правильними є висновки судів про те, що відповідачем порушено п. 20 Порядку № 251 (251-2012-п) , оскільки ОСОБА_3 не було вручено копії рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання.

Таким чином, судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок про наявність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем на території України не вчинялися дії, які загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, а відповідачем не дотримано порядку прийняття оскаржуваного рішення.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.08.2015 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015 р. залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.