Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Бех М.О.,

суддів - Квасневської Н.Д., Колесниченка В.М.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 квітня 2015 року та на ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 04 червня 2015 року щодо нього, -

Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 квітня 2015 року,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, не одруженого, раніше судимого

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України і за цією нормою призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією Ѕ частини майна, яке належить засудженому на праві приватної власності.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання, визначеного ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 липня 2014 року і остаточно ОСОБА_1 визначено до відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років і 2 місяці з конфіскацією Ѕ частини майна, яке належить йому на праві приватної власності.

Вирішено питання про процесуальні витрати.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він будучи директором ПП КФ "Житниця", 21 листопада 2012 року у відділенні ПАТ "ВТБ Банк" по вул. Жовтневої Революції, 16, к. 1, в м. Кіровоград, шляхом обману та зловживання довірою, заволодів грошовими коштами в сумі 872 831 гривні 89 копійок, чим спричинив ПрАТ "Рамбурс" матеріальної шкоди в особливо великих розмірах.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 04 червня 2015 року вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 квітня 2015 року щодо ОСОБА_1 змінено, виключено з мотивувальної частини вироку посилання на те, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин та постановлено вважати, що ним був вчинений особливо тяжкий злочин

В решті вирок суду залишено без зміни.

В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього, в частині призначеного покарання, змінити та зменшити йому призначене покарання з 7 років і 2 місяців до 5 років і 6 місяців позбавлення волі. В касаційній скарзі засуджений вказує на те, що суд, при наявності пом'якшуючих обставин, не застосував ст. ст. 66, 69 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши додані до скарги судові рішення та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для пом'якшення покарання засудженого ОСОБА_1

Кваліфікація дій засудженого за ч. 4 ст. 190 КК України у касаційній скарзі не оспорюється.

Покарання, призначене судом, має ґрунтуватись на загальних засадах призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, відповідно до яких, при призначенні покарання, суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вчинене засудженим кримінальне правопорушення, у відповідності до положень ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Як вбачається з вироку, судом, при призначені ОСОБА_1 покарання, враховано, крім тяжкості злочину, дані про його особу, зокрема, що він характеризується посередньо, осудний, на обліках у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, на даний час відбуває покарання за іншим вироком за скоєння корисного злочину. Обставин, що обтяжують чи пом'якшують покарання, судом не встановлено.

Таким чином, при призначенні ОСОБА_1 покарання судом першої інстанції враховано ті обставини, які підлягають врахуванню у відповідності до вимог ст. 65 КК України і призначене покарання у межах санкції ч. 4 ст. 190 КК України.

Доводи засудженого про неврахування судом пом'якшуючих обставин, та незастосування ст. 69 КК України є безпідставними.

Так, відповідно до ст. 66 КК України, врахування тієї чи іншої обставини, яка пом'якшує покарання, при призначенні покарання винній особі, є правом, а не обов'язком суду.

Крім цього, призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, можливе за умови, що пом'якшуючі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, при цьому враховується також дані про особу винного.

В касаційній скарзі засудженим не наведено жодної обставини, яка б істотно знижувала ступінь тяжкості вчиненого ним злочину.

Враховуючи це та особу винного, який будучи судимим за вчинення іншого злочину, не зробивши належних висновків, знову вчинив кримінальне правопорушення, завдану шкоду не відшкодував, колегія суддів не вбачає підстав для призначення більш м'якого покарання та застосування до засудженого ст. 69 КК України, про що він порушує питання в касаційній скарзі.

З висновками суду першої інстанції обґрунтовано погодився і апеляційний суд, який переглянув вирок суду, постановлений відносно ОСОБА_1, і виніс мотивовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 419 КПК України з наведенням підстав, з яких апеляційну скаргу засудженого про пом'якшення покарання визнано необґрунтованою.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України колегія суддів, -

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 квітня 2015 року та на ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 04 червня 2015 року щодо нього - відмовити.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.