Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Бех М.О.,

суддів - Зубара В.В., Пойди М.Ф.,

розглянувши касаційну скаргу прокурора Коздоби Л.М., який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Кодимського районного суду Одеської області від 06 лютого 2015 року та на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 07 травня 2015 року щодо ОСОБА_1,

Вироком Кодимського районного суду Одеської області від 06 лютого 2015 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Постдам, Німеччина, який проживає у АДРЕСА_1, раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, та призначено, за вказаною нормою кримінального закону, покарання у виді 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 гривень).

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 18 грудня 2014 року, близько 16 години 30 хвилин, у стані алкогольного сп'яніння, з метою заночувати, незаконно проник шляхом вибивання віконної рами до літньої кухні, тобто житла ОСОБА_2, розташованого у селі Серби Кодимського району Одеської області.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 07 травня 2015 року вирок Кодимського районного суду Одеської області від 06 лютого 2015 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування судових рішень і призначення нового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції. В обґрунтування наведеного зазначає, що суд першої інстанції, всупереч вимогам ст. 370, ч. 3 ст. 372, ч. 3 ст. 374 КПК України, не вказав у резолютивній частині вироку вид призначеного покарання та на чию користь належить направити відповідне грошове стягнення. Апеляційний суд, на думку прокурора, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не здійснив належної перевірки аналогічних доводів, що були викладені в апеляційній скарзі прокурора на вирок, і помилку місцевого суду не виправив.

Перевіривши додані до скарги судові рішення та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

При перевірці судових рішень обставин, які б давали підстави для сумнівів у законності і обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, не вбачається.

Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 162 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги про порушення судом вимог ст. ст. 370, 372, 374 КПК України та фактичне непризначення засудженому покарання є безпідставними.

Як убачається з резолютивної частини вироку, суд призначив ОСОБА_1 покарання у виді грошового стягнення у розмірі, визначеному санкцією відповідної статті.

З усіх видів покарань, зазначених у розділі Х Кримінального кодексу України (2341-14) , виключно штраф є грошовим стягненням, що накладається судом і за своєю правовою природою стягується на користь держави.

По суті, не вказавши у вироку виду призначеного покарання, проте, фактично наклавши на винного грошове стягнення в межах санкції ч.1 ст. 162 КК, суд допустив технічну описку, яка не породжує сумнівів щодо суті прийнятого рішення, зокрема, виду і розміру обраного покарання, не свідчить про неправильне застосування кримінального закону або істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та не є підставою для скасування вироку.

Відповідна описка підлягала виправленню у порядку ст. 379 КПК України та, як зазначено в ухвалі апеляційного суду, була виправлена ухвалою Кодимського районного суду Одеської області від 02 березня 2015 року, у якій вказано про призначення ОСОБА_1 покарання виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 850 гривень.

Будь-які сумніви чи протиріччя при виконанні покарання, у разі їх виникнення, можуть бути вирішені судом першої інстанції у порядку, передбаченому ст. 539 КПК України.

З висновками суду першої інстанції обґрунтовано погодився і апеляційний суд, який за результатами розгляду апеляційної скарги прокурора з підстав аналогічних наведеним у касаційній скарзі, постановив мотивовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 419 КПК України, з наведенням підстав, через які апеляційну скаргу прокурора визнано необґрунтованою.

Враховуючи зазначене, підстав для задоволення касаційної скарги прокурора колегія суддів не вбачає.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України колегія суддів, -

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора Коздоби Л.М., який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Кодимського районного суду Одеської області від 06 лютого 2015 року та на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 07 травня 2015 року щодо ОСОБА_1 - відмовити.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.