Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Бех М.О.,

суддів - Квасневської Н.Д., Леона О.І.,

розглянувши касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 08 червня 2015 року,

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 квітня 2015 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

визнано винуватим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено, за вказаною нормою кримінального закону, покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки та покладено обв'язки, передбачені п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_3, щодо якого судові рішення не оскаржуються.

Вироком вирішено питання про речові докази.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.

22 січня 2015 року, близько 10 години, ОСОБА_3, за попередньою змовою з ОСОБА_2, поблизу будинку № 39 по вулиці Волгоградській у місті Маріуполі, з метою викрадення чужого майна, почав зливати бензин з автомобіля ВАЗ 2106, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4 При цьому ОСОБА_2, відповідно до відведеної йому ролі, спостерігав за навколишньою обстановкою. У цей час злочинні дії ОСОБА_3 були виявлені ОСОБА_4, яка почала кричати на нього. Усвідомлюючи, що їх дії набули відкритого характеру, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з викраденим бензином зникли з місця злочину на автомобілі ВАЗ 21013, що належить ОСОБА_2 У такий спосіб засуджені відкрито викрали майна ОСОБА_4 вартістю 82 гривні, завдавши потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 08 червня 2015 року вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 06 квітня 2015 року щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та м'якість призначеного покарання, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду кримінального провадження у суді апеляційної інстанції. В обґрунтування наведеного зазначає, що при призначенні покарання у мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України суд не дав належної оцінки тим обставинам, що ОСОБА_2 не працює, перебуває на диспансерному наркологічному обліку з діагнозом: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання препаратів опію (метадону), вчинив тяжкий злочин, перебуваючи під домашнім арештом, а на час апеляційного розгляду у провадженні Жовтневого районного суду м. Маріуполя перебував обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186 КК України. Апеляційний суд, на думку автора скарги, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, належним чином не перевірив аналогічних доводів, викладених в апеляційній скарзі прокурора на вирок, не дав на них переконливих відповідей і помилку суду першої інстанції не виправив.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши додані до скарги судові рішення та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 186 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Як убачається з оскаржуваної ухвали, вирок суду першої інстанції оскаржувався прокурором в апеляційному порядку з підстав не м'якості призначеного покарання, про що ставиться питання у касаційній скарзі, а неправильного застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням. При цьому прокурор наводив доводи, аналогічні викладеним у касаційній скарзі.

Відповідні доводи суд апеляційної інстанції належним чином перевірив, на кожний із них дав вичерпну і переконливу відповідь та зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав доводи апеляційної скарги необґрунтованими.

Оскільки ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується за місцем проживання, враховуючи незначний обсяг і вартість викраденого майна, повне визнання вини, щире каяття, відшкодування завданої шкоди, відсутність обставин, які обтяжують покарання, а також позицію потерпілої, яка не наполягала на призначенні йому суворого покарання, висновки судів про можливість виправлення цього засудженого без відбування покарання слід визнати обґрунтованими.

Вчинення ОСОБА_2 формально тяжкого злочину під час знаходження під домашнім арештом, а також перебування його на диспансерному наркологічному обліку, не є підставами для призначення більш суворого покарання і не свідчать про неможливість його виправлення без відбування покарання з випробуванням.

Наркотична залежність засудженого зумовлює лише необхідність лікування, курс якого, відповідно до вироку, з посиланням на довідку міської психіатричної лікарні № 1 від 26 лютого 2015 року № 545, ОСОБА_2 пройшов, що свідчить про його бажання позбутися такого захворювання.

Як слушно зазначив апеляційний суд в ухвалі, посилання прокурора в обґрунтування своєї позиції на факт направлення до Жовтневого районного суду м. Маріуполя обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні іншого кримінального правопорушення суперечить закріпленому у ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України принципу презумпції невинуватості і забезпечення доведеності вини. Відповідно до цього принципу особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Виходячи з доводів касаційної скарги та доданих до неї судових рішень підстав вважати ухвалу колегії суддів суду апеляційної інстанції такою, що постановлена без дотримання положень ст. 419 КПК України колегія суддів не вбачає.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України колегія суддів, -

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 08 червня 2015 року щодо ОСОБА_2 - відмовити.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.