Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.,

суддів Бех М.О., Квасневської Н.Д.,

розглянула 24 липня 2015 року в м. Києві касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 26 червня 2015 року щодо нього,

Вироком Камянець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 березня 2015 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Патринці, Камянець-Подільського р-ну, Хмельницької обл., мешканця АДРЕСА_1, судимого вироком Камянець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 травня 2012 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 30 серпня 2014 року о 23 год, за попередньою змовою з ОСОБА_2, проник до будинку на території домоволодіння АДРЕСА_2 та викрав майно, належне потерпілому ОСОБА_3 на загальну суму 3398 грн.

Вироком суду також засуджено ОСОБА_2, судові рішення відносно якого не оскаржуються.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 26 червня 2015 року вирок суду змінено. Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.

У касаційній скарзі засуджений не погоджується з ухвалою суду апеляційної інстанції та ставить питання про її перегляд. Стверджує, що судом не взято до уваги те, що його молодший брат, який є інвалідом першої групи потребує постійної сторонньої допомоги, яку надати може лише він, оскільки його батько та брат перебувають в зоні проведення антитерористичної операції. З огляду на зазначене, на думку засудженого, суд безпідставно не звільнив його від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання засудженим порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Доведеність вини та кваліфікація дій засудженого ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не оспорюється, а тому суд касаційної інстанції судове рішення в цій частині не переглядає.

Як убачається з копії ухвали суду апеляційної інстанції, засуджений звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просив звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Як обґрунтовано зазначено судом, при призначені засудженому покарання враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обтяжуючих обставин, передбачених ст. 67 КК України.

Разом з тим, колегією суддів було зазначено, що суд першої інстанції у достатній мірі не взяв до уваги те, що на утриманні у ОСОБА_1 знаходився молодший брат, ІНФОРМАЦІЯ_4, інвалід 1-ї групи, який потребує постійного догляду, однак його батько та брат проходять військову службу у зоні антитерористичної операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне

покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про можливість призначення засудженому покарання нижче від найнижчої межі, встановленого санкцією ч. 3 ст. 185 КК України.

Разом з тим, підстав для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням суд не знайшов та зазначив, що враховуючи те, що засуджений після звільнення його від невідбутої частини покарання на підставі ЗУ "Про амністію" (1185-18) на шлях виправлення не став та знову вчинив злочину проти власності, виправлення його можливе лише за умови ізоляції від суспільства.

ухвала суду апеляційної інстанції є вмотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК України з наведенням підстав, з яких апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині застосування до нього положень ст. 75 КК України визнано необґрунтованою.

Із вказаними висновками суду апеляційної інстанції погоджується і колегія суддів та не вбачає підстав для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

За таких обставин, суд касаційної інстанції вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 26 червня 2015 року щодо нього.