Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Бех М.О.,

суддів - Пойди М.Ф., Зубара В.В.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Заводського районного суду міста Миколаєва від 09 лютого 2015 року та на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 09 квітня 2015 року щодо нього,

Вироком Заводського районного суду міста Миколаєва від 09 лютого 2015 року,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Жирятино Брянської області Російської Федерації, мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого - 25 червня 2005 року вироком Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська за ч. 4 ст. 187, ст. 69 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією майна, звільненого 08 вересня 2007 року по відбуттю строку покарання,

визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 121 КК України та призначено покарання:

- за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років;

- за ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 24520,76 гривень спричиненої матеріальної шкоди та 100 000 гривень - моральної шкоди.

Вирішено питання про речові докази.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 19 квітня 2013 року, близько 01 години 20 хвилин, знаходячись біля бару "Турал" по вул. Червоних Майовщиків, 3-Б в місті Миколаєві, на ґрунті особистих неприязних стосунків, які раптово виникли під час конфлікту з ОСОБА_3, діючи умисно наніс останньому два удари ножем в область тулубу, чим спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть. Далі, ОСОБА_1 діючи умисно, наніс ОСОБА_4 два удари ножем в область тулубу, чим спричинив останньому тяжкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 09 квітня 2015 року вказаний вирок суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення змінити та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КПК України.

В обґрунтування своїх вимог засуджений зазначає, що судами обох інстанцій не враховано того, що він не заперечував факту нанесення тілесних ушкоджень, розкаявся у вчиненому та просив вибачення у потерпілої ОСОБА_3 В касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що він хворіє на цукровий діабет 1 ступеня, його батьки пенсіонери, теж хворі на цукровий діабет, а також він має на утриманні неповнолітню дитину, яка хворіє на астму та алергію.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши додані до скарги судові рішення та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги немає, з огляду на що у відкритті провадження слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції закону, з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з вироку, при призначенні покарання засудженому ОСОБА_1 суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими, особу винного, позитивну характеристику за місцем проживання, а також те, що він хворіє на цукровий діабет середнього ступеню тяжкості та має хронічне захворювання органів травлення. Обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання судом не встановлено.

Крім того, судом враховано те, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисного корисливого злочину, судимість за який не знята та не погашена у встановленому законом порядку, відбував реальну міру покарання, і знову вчинив 2 умисних злочини, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення і підвищену суспільну небезпечність.

Призначене судом покарання, як за кожен із злочинів у вчиненні яких ОСОБА_1 визнаний винним, так і за їх сукупністю, відповідає вимога закону про кримінальну відповідальність і є домірним вчиненим злочинам та особі винного.

Доводи засудженого про неврахування судом пом'якшуючих обставин та незастосування ст. 69 КК України є безпідставними.

Так, відповідно до ст. 66 КК України, врахування тієї чи іншої обставини, яка пом'якшує покарання, при призначенні покарання винній особі, є правом, а не обов'язком суду.

Крім цього, призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, можливе за умови, що пом'якшуючі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, при цьому враховується також дані про особу винного.

В касаційній скарзі засудженим не наведено жодної обставини, яка б істотно знижувала ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_1 злочинів.

Враховуючи це та особу винного, який умисні злочини проти життя і здоров'я вчинив, маючи не зняту та не погашену судимість за попередній умисний злочин, колегія суддів не вбачає підстав для призначення більш м'якого покарання, ніж передбачене законом, як про те просить в касаційній скарзі засуджений.

З висновками суду першої інстанції обґрунтовано погодився і апеляційний суд, який переглянув вирок суду, постановлений відносно ОСОБА_1, і виніс мотивовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 419 КПК України з наведенням підстав, з яких апеляційну скаргу захисника засудженого про пом'якшення покарання визнано необґрунтованою.

У відповідності до п.2 ч.2 ст. 428 КПК України, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Враховуючи наведене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України колегія суддів, -

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Заводського районного суду міста Миколаєва від 09 лютого 2015 року та на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 09 квітня 2015 року щодо нього - відмовити.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.