Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого судді Пойди М.Ф.,

суддів: Зубара В.В., Романець Л.А.,

з участю прокурора Подоляка М.С.

розглянула в судовому засіданні 23 липня 2015 року в м. Києві кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за касаційною скаргою засудженого на вирок Апеляційного суду Рівненської області від 30 березня 2015 року.

Вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 13 жовтня 2014 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого, -

виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК.

Вироком Апеляційного суду Рівненської області від 30 березня 2015 року зазначений вирок місцевого суду скасований. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК, і призначено покарання у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн. На підставі п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК у зв'язку із закінченням строків давності ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить вирок апеляційного суду скасувати, справу відносно нього - закрити у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК. При цьому посилається на те, що злочину він не вчиняв, що вирок апеляційного суду не відповідає вимогам кримінально-процесуального закону, ґрунтується лише на показаннях потерпілої ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які не були очевидцями події, а також зазначає, що матеріалах справи відсутні докази його вини.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню, вирок апеляційного суду - скасуванню з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 398 КПК 1960 року, підставою для скасування вироку, ухвали чи постанови, є істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 378 КПК 1960 року вирок апеляційного суду повинен відповідати вимогам, зазначеним у ст. ст. 332- 335 КПК 1960 року. Крім того, у вироку апеляційного суду зазначається зміст вироку суду першої інстанції, суть апеляції, мотиви прийнятого рішення.

Предметом перегляду апеляційного суду є виправдувальний вирок місцевого суду. Виходячи із вищенаведених вимог кримінально-процесуального закону, вирок апеляційного суду повинен містити зміст виправдувального вироку суду першої інстанції, суть апеляції та мотиви прийнятого рішення.

Поряд з цим у вироку апеляційного суду відсутній зміст вироку суду першої інстанції, яким ОСОБА_1 виправданий, відсутні мотиви, з яких суд першої інстанції виправдав ОСОБА_1, а також відсутні висновки апеляційного суду, з яких підстав він вважає ці мотиви необґрунтованими, а виправдувальний вирок суду першої інстанції незаконним.

За положеннями ст. 334 КПК 1960 року мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.

Вказаних вимог кримінально-процесуального закону апеляційним судом, також, не виконано.

Вирок апеляційного суду викладений безсистемно, без логічної послідовності та без додержання вимог, визначених кримінально-процесуальним законом, які ставляться до мотивувальної частини як вироку суду першої інстанції, так і вироку апеляційного суду.

При цьому із наведених у вироку апеляційного суду обставин вчиненого злочину неможливо зрозуміти, чи це є обвинувачення, яке було пред'явлено ОСОБА_1 потерпілою ОСОБА_2, чи це є формулювання обвинувачення, яке визнав апеляційний суд доведеним.

Згідно з вимогами ст. 64 КПК 1960 року при розгляді кримінальної справи в суді підлягають, у тому числі, доказуванню: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 323 КПК 1960 року суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Разом з цим, мотивувальна частина вироку апеляційного суду не містить належної оцінки доказів, на підставі яких апеляційний суд дійшов висновку про винність засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину.

При цьому показанням засудженого ОСОБА_1 щодо його непричетності до вчинення злочину оцінка взагалі не дана.

Натомість апеляційний суд навів перелік доказів, їх короткий зміст та формально зазначив, що "оцінюючи в сукупності показання потерпілої, свідків, підсудного та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про доведеність вини підсудного ОСОБА_1".

Зазначені порушення, на думку колегії суддів, є такими, що істотно вплинули на правильність прийняття судом апеляційної інстанції рішення по справі.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, вирок апеляційного суду - скасуванню як постановлений з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути вказані недоліки, повно і всебічно перевірити матеріали кримінальної справи та постановити рішення з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального закону.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК 1960 року, п. п. 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Рівненської області від 30 березня 2015 року відносно ОСОБА_1 - скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.