Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Пойди М.Ф., суддів Бех М.О., Зубара В.В., розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 14 квітня 2015 року щодо ОСОБА_4,

Вироком Томашпільського районного суду Вінницької області від 29 січня 2015 року

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, уродженця с. Велика Русава Томашпільського р-ну, Вінницької обл., проживаючого АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців.

ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він 06 грудня 2014 року о 21 год 30 хв, за попередньою змовою з ОСОБА_5,перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, шляхом вільного доступу, таємно викрав з колодязя, що перебував у домогосподарстві АДРЕСА_2., електричний насосос "ЕЛЕКТРОНАСОС НИВА 220 Вт 50 Гц" та кабель на загальну вартість 220 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 14 квітня 2015 року вирок суду відносно ОСОБА_4 змінено. На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання у з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційним судом безпідставно прийнято рішення про призначення засудженому покарання, із застосуванням положень ст. 75 КК України. На думку прокурора, судом необґрунтовано враховано перебування на його утриманні особи похилого віку, та залишено поза увагою той факт, що грошові кошти, отримані ОСОБА_4 внаслідок вчинення злочину були ним використані на спиртні напої.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання скаржником порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Доведеність вини та кваліфікація дій засудженого ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не оспорюється, а тому суд касаційної інстанції судові рішення в цій частині не переглядає.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції закону, з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_4 судом першої інстанції враховано тяжкість вчиненого ним злочину та дані про особу засудженого, який позитивно характеризується за місцем проживання, раніше неодноразово судимий за корисливі злочини, повне визнання вини та щире каяття у вчиненому злочині.

З урахуванням вищезазначених обставин, суд дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі на строк наближений до мінімальної межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 185 КК України.

Апеляційний суд, переглядаючи вирок суду відносно ОСОБА_4 погодився із встановленими під час судового розгляду судом першої інстанції даними про особу засудженого та обставинами вчинення злочину.

Разом з тим, судом було додатково враховано той факт, що засуджений проживає зі своєю матір'ю, яка є особою похилого віку і страждає на хронічні хвороби через які позбавлена можливості самостійно пересуватися, а тому потребує догляду і сторонньої допомоги, який їй може надати лише син.

Враховуючи тяжкість злочину, особу винного, а також сімейні обставини засудженого суд, належним чином обґрунтувавши прийняте рішення, дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України є обґрунтованою та вмотивованою.

За таких обставин, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги прокурора, та вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Чернігівської області на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 14 квітня 2015 року щодо ОСОБА_4.