Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Цуркана М.І.,

секретар судового засідання: Корінець Ю.О.,

за участю:

представника відповідача Піддубняка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської митниці Міндоходів України на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хортіко" до Львівської митниці Міндоходів України про зобов'язання вчинити певні дії,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хортіко" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Львівської митниці Державної митної служби України (надалі - відповідач, Митниця, митний орган),в якому просило визнати протиправними і скасувати повідомлення-рішення відповідача від 14 вересня 2012 року № 72 і № 73.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року рішення першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року, залишивши в силі рішення першої інстанції.

Також відповідач надіслав до суду клопотання про заміну сторони у справі в зв'язку з реорганізацією Львівської митниці Міндоходів, шляхом приєднання до Львівської митниці ДФС.

На підставі даного клопотання та доданих до нього копій документів, судом було здійснено, відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України (2747-15) ), процесуальне правонаступництво - замінено відповідача у справі Львівську митницю Міндоходів на Львівську митницю ДФС.

Заслухавши доповідь судді, представників позивача, відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Митницею проведено планову виїзну документальну перевірку стану дотримання Товариством законодавства України з питань митної справи за період з 1 жовтня 2009 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої 3 вересня 2012 року складено акт № 032/12/209000000/34296360.

Перевіркою встановлено, що у 45-ти вантажно-митних деклараціях товар з назвою "Мінераловатний субстрат Гродан: Мата "Класік Форте" 1000/200/75" класифіковано в товарній підкатегорії 6806100000 (мито 5%).

Проте, зображення виробу (фотографії до ВМД № 209120000/2011/25100 від 3 серпня 2011 року) свідчать, що товар з маркуванням Grodan classic forte представляє собою готовий виріб, який складається з блоку волокнистого матеріалу в пластиковій оболонці з відповідним маркуванням і рекомендаціями щодо установлення (стрілка вверх свідчить про конкретне установлення виробу за призначенням). Таким чином, даний товар з маркуванням Grodan classic forte за своїми ідентифікаційними ознаками повинен класифікуватись в товарній підкатегорії 6806900000 (мито 8%).

В акті перевірки зазначено, що разом з тим, для товару Grodan classic forte з маркуванням у Митниці приймалось рішення про визначення коду товару КТ-209-3034-2011 від 5 грудня 2011 року в товарній підкатегорії 6806900000. Для прийняття даного рішення Товариством було надано додаткову інформацію від виробника Grodan про складові компоненти продукції та хімічний склад волокна. В цій інформації виробник зазначив: "продукт виготовляється без застосування підложки, складається з волокон, не волокнистих матеріалів (близько 30% мас.) і зв'язуючої речовини (пропитки). Зв'язуюча речовина (пропитка) представляє собою фенольну смолу на базі видозміненої сечовини, яка була переведена методом вулканізації в нерозчинну сполуку (бакеліт). В залежності від типу продукту зв'язуюча речовина (пропитка) становить від 0,5 до 5% від маси продукту". Додатково в технічній інформації виробника форма даного товару "Мінераловатний субстрат Grodan classic forte 1000x200x75 описана як "блок" (відмінна від листа чи рулона). Зображення даного виробу на представлених копіях рекламної продукції на товар, а також на фотографіях виробу, що переміщувався за ВМД 209120000/2011/047872 від 28.11.2011 року, підтверджують наявність в складі продукту неволокнистого матеріалу, а саме полімерної оболонки, яка є невід'ємною частиною виробу і не є упакуванням.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а саме зображення виробу, інформацію виробника щодо його способу обробки, складових та хімічного складу волокна та Правил 1, 6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД товар з назвою маркуванням "Мінераловатний субстрат Grodan classic forte 1000x200x75, на думку відповідача, слід класифікувати за кодом УКТ ЗЕД 6806900000 (мито 8%).

А тому Митницею, з урахуванням ставка ввізного мита 8%, донараховано при проведенні даної перевірки митні платежі на суму 132 220, 51 гри., у т.ч. ввізне мито на суму 110 183,78 грн. та податок на додану вартість 22 036,73 грн.

Також за результатами проведеної перевірки встановлено факти заниження витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України на умовах поставки FСА.

Перевізниками в актах виконаних робіт, рахунках - фактурах, отриманих у Товариства, зазначалася тільки загальна сума належна до сплати, без виділення витрат за межами митної території України та по митній території України. Тобто, документально не була підтверджена сума витрат з доставки товару по території України, що є порушенням вимог абзацу 3 статті 267 Митного кодексу України стосовно того, що до митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.

Під час проведення перевірки були виявлені розбіжності у вартості фактичних транспортних витрат у порівнянні із заявленими підприємством до митного оформлення, чим були порушені положення абзацу 1 статті 264 МК України та статті 67 МК України.

Таким чином, згідно з актом перевірки, відповідачем зазначено, що за результатами планової документальної перевірки Товариства, було встановлено порушення вимог Митного тарифу України, затвердженого Законом України від 5 квітня 2001 року № 2371-111 "Про Митний тариф України", абзац 1 статті 264 та пункт 5 частини другої статті 267 Митного кодексу України. Податкове зобов'язання підприємства за результатами даної перевірки визначено в сумі 435179,05 грн., в тому числі: ввізне мито -176253,19 грн. та податок на додану вартість - 258925,86 грн.

На підставі акта перевірки від 3 вересня 2012 року № 032/12/209000000/34296360 Митницею 14 вересня 2012 року прийнято повідомлення-рішення № 72 та № 73.

Не погоджуючись із даними повідомленнями-рішеннями, Товариство оскаржило їх в судовому порядку.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що митницею встановлені порушення позивачем вимог митного та податкового законодавства, а саме - заниження транспортних витрат і відповідно, заниження митної вартості товарів, що мало наслідком недоплату ввізного мита та податку на додану вартість, а тому митним органом правильно донараховано суми податку на додану вартість та ввізного мита.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року та задовольняючи позовні вимоги, вказав, що повідомлення-рішення Митниці від 14 вересня 2012 року № 72 та № 73 є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Пунктами 15, 19 статті 1 Митного кодексу України (від 11 липня 2002 року N 92-IV, що діяв на момент виникнення спірних відносин; надалі - МК України) передбачено, що митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів;

Митні процедури - це операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Відповідно до пункту 35 статті 1 МК України пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Отже, митні процедури охоплюють митний контроль, митне оформлення та справляння податків і зборів. При цьому виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів, є митним оформленням. Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі МК України (4495-17) , відповідно до заявленого митного режиму.

Згідно зі статтею 313 МК України класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.

Статтею 69 МК України передбачено, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України. Таких обставин у цій справі не встановлено і в судових рішеннях не наведено.

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи ВМД, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили його на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки у класифікації товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 5 березня 2013 року у справі № 21-36а13, від 4 липня 2011 року у справі № 21-157а10, від 7 листопада 2011 року у справі № 21-223а11, від 20 лютого 2012 року у справі № 21-390а11.

Що стосується розбіжностей у вартості фактичних транспортних витрат в порівнянні із заявленими позивачем до митного оформлення, колегія зазначає наступне.

Статтею 259 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 264 МК України - заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною першою статті 267 МК України передбачено, що митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Відповідно до частини другої статті 267 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Частиною третьою статті 267 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижченаведені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за всіма укладеними зовнішньоекономічними контрактами застосовувались базисні умови поставки FСА, тобто самостійно замовлялись та оплачувались перевезення від пункту на території іноземної країни до пункту на території України й ціна товару не включала вартість перевезення взагалі (зокрема й вартість перевезень по території України, то й виділяти такі не було потрібно), а відтак норми частини 3 статті 267 МК України взагалі не підлягали застосуванню. В кожному випадку митного оформлення ввезених товарів позивачем разом із товаросупровідними документами надавались відповідачу довідки всіх перевізників про фактичний розмір транспортних витрат за межами України. Акти про надання послуг перевізниками взагалі не подавались й не повинні були подаватись до митного оформлення, як не передбачені пунктом 8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (1766-2006-п) . Адже, митним законодавством не передбачено визначення витрат на транспортування, які включаються до митної вартості, за актами перевізників про надання транспортних послуг, оскільки такі є комплексною послугою, яка складається із різноманітних видатків.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про протиправність оскаржуваних повідомлень-рішень Митниці.

Таким чином, керуючись частиною першою статті 224 КАС України, колегія суддів зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, щзо мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Львівської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року - без змін.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.