Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії суддів:

головуючого Фурика Ю.П., суддів: Британчука В.В., Квасневської Н.Д., розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 04 березня 2015 року у кримінальному провадженні щодо

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя АДРЕСА_1,

засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК,

Зазначеним вироком ОСОБА_4 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 185 КК - на строк 4 роки; за ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК - на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_5, судові рішення щодо якої не оскаржуються.

Ухвалою апеляційного суду вирок районного суду щодо ОСОБА_4 залишено без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за те, що він 08 листопада 2014 року близько 02.00 год. біля будинку № 65 на вул. Кремлівській у м. Запоріжжі за попередньою змовою з ОСОБА_5 викрав майно з автомобілів: ОСОБА_6 - на суму 850 грн; ОСОБА_7 - на суму 900 грн. Продовжуючи свої злочинні дії, близько 03.00 год біля будинку № 77 на вул. Кремлівській у м. Запоріжжі ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_5 намагався викрасти майно з автомобіля ОСОБА_8, але не довів свій намір до кінця через причини, що від нього не залежали.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений ОСОБА_4 ставить питання про зміну постановлених щодо нього судових рішень у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого через суворість. Зазначає, що суд не повною мірою врахував обставини, що пом'якшують покарання, та безпідставно не застосував положення ст. 69-1 КК. Просить призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та кримінально-правова оцінка його діянь за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК у касаційній скарзі не оспорюється.

Що ж стосується доводів засудженого про порушення щодо нього загальних засад призначення покарання, то вони, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Як убачається з долученої до касаційної скарги копії вироку, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_4 покарання урахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, дані про особу засудженого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі і за злочини проти власності, та, маючи не зняту та не погашену судимість, знову вчинив кримінальне правопорушення.

Таким чином, призначивши засудженому остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 4 роки, суд не порушив вимог статей 65- 67 КК, оскільки вказане покарання відповідає конкретним обставинам справи, характеру й тяжкості вчиненого, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових злочинів.

Апеляційний суд, переглянувши справу в апеляційному порядку, обґрунтовано залишив вирок місцевого суду без змін, зазначивши в ухвалі підстави прийняття такого рішення. Стосовно доводів, викладених в апеляції засудженого, аналогічних доводам у його касаційній скарзі, у тому числі і щодо застосування до нього ст. 69-1 КК, суд апеляційної інстанції навів відповідні мотиви їх необґрунтованості, з якими погоджується й колегія суддів.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Ураховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги засудженого і вважає, що у відкритті провадження за його касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, суд

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 04 березня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.