Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Пойди М.Ф., суддів Зубара В.В. і Кульбаби В.М., при секретарі судового засідання Гладкіх Л.М., розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження щодо

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця м. Синельникове Дніпропетровської області, неодноразово судимого, востаннє 25 грудня 2007 року за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187, ст.ст. 70, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років, звільненого умовно-достроково на 10 місяців 3 дні,

за участю прокурора Подоляка М.С.,

З касаційною скаргою до суду касаційної інстанції звернувся засуджений ОСОБА_5 з вимогами про перевірку судових рішень щодо нього.

Вироком Синельниківського міськрайоного суду Дніпропетровської області від 9 вересня 2014 року ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він, 10 березня 2014 року приблизно о 21 годині 30 хвилин за попередньою змовою із ОСОБА_7 з метою заволодіння чужим майном, з проникненням до житла ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3, по АДРЕСА_1, вчинили напад на неї, поєднаний із насильством, небезпечним для її здоров'я, та під час якого ОСОБА_7 з метою залякування потерпілої завдав їй один удар рукояткою ножа в область голови та висловлюючи усну погрозу фізичного насильства щодо потерпілої заволодів її грошима в сумі 2 100 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2014 року вирок Синельниківського міськрайоного суду Дніпропетровської області від 9 вересня 2014 року залишено без зміни.

Вказані судові рішення щодо ОСОБА_7 в касаційному порядку не оскаржено.

В касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений твердить, що нападу на потерпілу він не вчиняв, а зібраними у провадженні доказами його вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України не доведено, отже неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність в частині кваліфікації його дій. Також скаржник вказує на те, що апеляційний суд вийшов за межі обвинувачення, зазначивши в ухвалі про вчиненням ним - ОСОБА_5 дій, у вчиненні яких його не було визнано винуватим при постановленні вироку судом.

Мотивуючи касаційну скаргу ОСОБА_5 зазначає, що він до будинку потерпілої не проникав і не вчиняв щодо неї насильства, а знаходився на місці вчинення злочину його братом - ОСОБА_7 Як вказує скаржник, такі ж його доводи були залишені поза увагою суду при постановленні вироку та апеляційним судом при розгляді його апеляційної скарги, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та вплинуло на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність. Крім того, як твердить ОСОБА_5 в касаційній скарзі, апеляційний суд вказав у своїй ухвалі про висловлення ним - ОСОБА_5 погрози потерпілій фізичним насильством та вимагання в неї коштів, однак місцевим судом у вироку зазначено про вчинення таких дій ОСОБА_7

Заслухавши доповідача, засудженого, який підтримав свою касаційну скаргу, прокурора, який частково підтримав касаційну скаргу та просив скасувати ухвалу апеляційного суду й призначити новий розгляд провадження в суді апеляційної інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Ухвала апеляційного суду це судове рішення вищого суду щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку. Тому вона, як і рішення суду першої інстанції повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Крім того, в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені докладні мотиви прийнятого рішення, усі доводи, що містяться в апеляційній скарзі, мають бути проаналізовані і на кожен із них має бути дана вичерпна відповідь.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК України у мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, встановлені судом першої інстанції обставини.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Вказаних вимог суд апеляційної інстанції належним чином не виконав.

Як вбачається з апеляційних скарг засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_9, вони стверджували про безпідставність засудження ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 187 КК України. При цьому вони посилались на показання представника потерпілої ОСОБА_10, яка пояснювала, що зі слів матері їй відомо, що в будинку знаходилась і вимагала гроші одна особа. Зазначені показання, на думку скаржників, суд не взяв до уваги і невірно виклав у вироку. Крім того, засуджений ОСОБА_5 посилався і на показання свого брата - засудженого ОСОБА_7, який пояснював, що він один заходив у будинок потерпілої.

Апеляційний суд дійшов висновку про законність вироку суду першої інстанції, зазначив в ухвалі, що суд обґрунтовано послався на показання представника потерпілої про те, що розбійний напад щодо ОСОБА_8 вчинили обидва засуджених.

Однак, як зазначила представник потерпілої ОСОБА_10 в судовому засіданні суду першої інстанції, показання якої зафіксовано на електронному носії інформації, зі слів потерпілої ОСОБА_8 їй відомо, що в будинок останньої проник один злочинець, а другий - знаходився за дверима. Сусідський хлопець, який викликав працівників міліції, також говорив їй, що один чоловік стояв у дворі. Тобто, викладені у вироку показання представника потерпілої ОСОБА_10 не відповідають її показанням, зафіксованим на носії інформації.

За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про обґрунтованість вироку суду щодо вчинення розбійного нападу обома засудженими є передчасним.

Крім того з вироку суду першої інстанції вбачається, що після проникнення засуджених до кімнати, де знаходилась потерпіла ОСОБА_8, у останньої вимагав віддати гроші ОСОБА_7 В ухвалі апеляційного суду вказано, що такі дії виконував ОСОБА_5 Тобто суд апеляційної інстанції в своїй ухвалі невірно зазначив обставини, встановлені судом першої інстанції.

З урахуванням викладеного ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_5 не можна вважати законною, тому вона підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду провадження в суді апеляційної інстанції. Оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні одного кримінального правопорушення та щодо однієї особи, і їх дії є взаємопов'язаними, ухвала апеляційного суду в порядку ч. 2 ст. 433 КПК України підлягає скасуванню й щодо ОСОБА_7 в частині вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

Під час нового апеляційного розгляду слід дотриматись усіх вимог закону та за наслідками розгляду апеляційних скарг постановити законне, обґрунтоване й вмотивоване судове рішення.

Керуючись ст.ст. 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2014 року щодо ОСОБА_5 та в порядку ч. 2 ст. 433 КПК України щодо ОСОБА_7 в частині вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в цій частині в суді апеляційної інстанції.

Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.