Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Матієк Т.В., суддів Міщенка С.М., Широян Т.А., при секретарі судового засідання Краснощок О.В.,

розглянула в судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014180130000424, за обвинуваченням

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого:

- за вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27 червня 2013 року за ч. 1 ст. 164 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, звільненого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК з випробуванням з іспитовим строком терміном 1 рік;

- за вироком цього ж суду від 05 грудня 2013 року за ч. 1 ст. 125 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК, за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 19 вересня 2014 року ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 21 січня 2015 року,

за участю прокурора Гошовської Ю.М.,

Вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 19 вересня 2014 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 164 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Згідно ч. 3 ст. 72 КК призначене ОСОБА_5 покарання за вироком цього ж суду від 27 червня 2013 року постановлено виконувати самостійно.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він відповідно до рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 16 жовтня 2009 року зобов'язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання їх неповнолітнього сина - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 300 грн щомісячно, починаючи з 10 вересня 2009 року.

Проте ОСОБА_5 матеріальної допомоги не надавав, на виклики державного виконавця ВДВС Здолбунівського районного управління юстиції не з'являвся, достовірні відомості про свої доходи та майно не надавав, попередження про необхідність сплати аліментів ігнорував, у результаті злісно ухилявся від сплати аліментів, станом на 01 квітня 2013 року створив заборгованість у сумі 11 445 грн, за що був засуджений вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27 червня 2013 року.

Однак, ОСОБА_5 на шлях виправлення не став, створив нову заборгованість по сплаті встановлених судом аліментів, яка станом на 01 червня 2014 року становить 3300 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 21 січня 2015 року вирок місцевого суду скасовано, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 закрито у зв'язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Закриваючи кримінальне провадження, апеляційний суд зазначив, що ні досудовим слідством ні судом першої інстанції не було зазначено, у чому саме виразилось злісне ухилення від сплати аліментів після засудження ОСОБА_5 за вироком суду від 27 червня 2013 року. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в діях обвинуваченого відсутній умисел на злісне ухилення від сплати аліментів.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Прокурор зазначає, що апеляційний суд порушив принцип безпосередності дослідження доказів, оскільки дослідив докази, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції та про дослідження яких учасники провадження не заявляли клопотань. Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на те, що в матеріалах провадження відсутні технічні носії інформації судових засідань у місцевому суді, що є істотним порушення вимог кримінального процесуального закону та безумовною підставою для скасування рішення цього суду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При встановленні порушень, визначених у ч. 2 ст. 412 КПК, вирок або ухвала підлягають скасуванню у будь-якому разі, тому відповідні порушення визнаються істотними у всіх випадках і є безумовними підставами для скасування судового рішення.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.

У матеріалах кримінального провадження наявний технічний носій інформації, на якому зафіксоване підготовче судове засідання від 10 липня 2014 року. Судовий розгляд по суті, а саме засідання суду від 05 серпня та 29 серпня 2014 року, на цьому носії інформації відсутній. Немає у матеріалах провадження і журналу судового засідання.

Наявні у матеріалах провадження розписки, де секретарем судового засідання зазначено, що учасники кримінального провадження не заперечують проти незастосування технічних засобів фіксування судового провадження (а.с. 19, 20) суперечать положенням ч. 4 ст. 107 КПК, якою передбачено, що фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов'язковим. Така норма процесуального закону узгоджується з положеннями п. 7 ч. 3 ст. 129 Конституції України, якою передбачено, що однією із засад судочинства є повне фіксування судового процесу технічними засобами.

Враховуючи наведене, відсутність журналу судового засідання та технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження щодо ОСОБА_5 в суді першої інстанції, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК підставою для скасування рішення місцевого суду.

Суд апеляційної інстанції на це порушення кримінального процесуального закону уваги не звернув, а тому судові рішення місцевого та апеляційного судів підлягають скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Керуючись статтями 433 - 436 КПК, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, задовольнити.

Вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 19 вересня 2014 року ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 21 січня 2015 року щодо ОСОБА_5 скасувати, призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.