Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Солодкова А.А., суддів: прокурора при секретарі Шилової Т.С., Міщенка С.М., Подоляк М.С. Краснощок О.В.

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013270030000451 щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 05 березня 2015 року,

Вироком Садгірського районного суду м. Чернівці від 21 березня 2014 року засуджено

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого,

- за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробовуванням та іспитовим строком на 1 рік із покладенням відповідних обов'язків, передбачених п.п. 2, 3 ст. 76 КК України;

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не працюючого, неодруженого, раніше не судимого,

- за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробовуванням та іспитовим строком на 1 рік із покладення відповідних обов'язків, передбачених п.п. 2,3 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 05 березня 2015 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скасовано, а кримінальне провадження закрито у зв'язку із відсутністю у їх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.

За вироком суду ОСОБА_6 та ОСОБА_7 4 вересня 2013 року, приблизно о 00 год. 30 хвл., на вул. С.Галицького у м. Чернівці, рухаючись на автомобілі "Варбург" неподалік буд. № 100, побачили подружжя ОСОБА_8, які йшли по узбіччю та сварились, на що обвинувачені вийшли з автомобіля та перебуваючи у громадському місці, умисно, безпричинно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, завдали ОСОБА_8 декілька ударів руками та ногами, а його дружині ОСОБА_9, зокрема, ОСОБА_7 завдав декілька ударів у обличчя, чим заподіяли їм легкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону в частині необґрунтованого закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7, просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до роз'яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22.12.2006 "Про судову практику у справах про хуліганство" (va010700-06) суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та

обставин учинення ним кримінально караних дій. Дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім'ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК (2341-14) , що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Так, основним безпосереднім об'єктом хуліганства є громадський порядок, об'єктивна сторона хуліганства полягає в грубому порушенні громадського порядку, яке супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Хуліганство може полягати у застосуванні насильства (побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень) до потерпілих, знищенні або пошкодженні майна, тощо. кримінальне караним є грубе порушення громадського порядку, яке визначається з урахуванням місця вчинення хуліганських дій, їх тривалості, кількості і характеристики потерпілих, ступеня порушення їхніх прав та законних інтересів тощо. Таким чином, грубе порушення громадського порядку має місце тоді, коли йому заподіюється істотна шкода, коли хуліганство пов'язане з посяганням на інші цінності, задля збереження яких підтримується громадський порядок, коли це зачіпає важливі інтереси чи інтереси багатьох осіб, коли відновлення порядку вимагає значних, тривалих зусиль. Суб'єктивна сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства - прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі, яка є очевидною, безсумнівною як для хулігана, так і для очевидців його дій.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційний суд дослідивши показання потерпілих та обвинувачених, встановив, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проїжджаючи легковим автомобілем на вул. С.Галицького у м. Чернівці побачили чоловіка та жінку, які йшли обабіч дороги та сварились, потерпілий замахнувся та хотів вдарити жінку, що спонукало обвинувачених зупинитись та захистити жінку від неправомірної поведінки потерпілого. Надалі, у відповідь на зауваження, потерпілий ОСОБА_8, який був у нетверезому стані, нецензурною лайкою заперечив побиття своєї дружини, внаслідок чого і виникла словесна суперечка, під час якої потерпілий стукав рукою по автомобілю, де сиділи обвинувачені, що підтверджується протоколом огляду місця події, відповідно до якого на автомобілі "Варбург" було виявлено вм'ятини на даху з боку водія.

Отже, дії обвинувачених не мали на меті грубе порушення громадського порядку та явну неповагу до суспільства, а були зумовлені бажанням припинити неправомірну поведінку чоловіка, який перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Допитана у суді апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_10 показала, що зазначені у висновку експерта синці вона отримала в той час, коли намагалась розборонити чоловіків, під час штовханини, удари нанесені їй не умисно, а необережно.

У суді першої та апеляційної інстанції потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_10 підтвердили свої заяви по те, що вони не мають претензій до обвинувачених, не бажають, щоб їх засуджували, відмовились від обвинувачення щодо заподіяння ним легких тілесних ушкоджень.

Заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження, передбаченого ст. 125 КК України, віднесено до кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення, яке може бути розпочато лише на підставі заяви потерпілого (ч. 1 ст. 477 КПК України), оскільки таких заяв від потерпілих не надійшло, суд обґрунтовано відмовився від перекваліфікації дій ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ст. 125 КК України.

Отже, апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, вивчивши всі обставини справи всебічно, повно й об'єктивно, ретельно дослідивши всі докази та встановивши фактичні обставини справи, в тому числі спрямованість умислу, мотиви, мету, характер дій кожного з учасників, з'ясовував, що підсудні своїми діями не порушили громадський порядок,та обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність у діянні складу кримінального правопорушення з чим погоджується й колегія суддів касаційного суду.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги прокурора безпідставними, а касаційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 05 березня 2015 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.