Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого судді Зубара В.В.,

суддів Бех М.О., Пойди М.Ф.

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на вирок Сватівського районного суду Луганської області від 21 січня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 27 березня 2015 року,

Зазначеним вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, мешканку АДРЕСА_1, раніше неодноразово судиму, визнано винуватою за ч. 2 ст. 309 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.

Вирішено питання про речові докази.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 26 березня 2015 року зазначений вирок залишений без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 на початку жовтня 2014 року, (більш точний час досудовим слідством не встановлено), знаходячись за місцем свого проживання АДРЕСА_1, побачивши у себе на городі та біля господарської будівлі два кущі рослини конопель, зірвала їх, при цьому дані кущі розломились на шість гілок. Маючи умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вирішила їх висушити для подальшого вживання шляхом паління.

16 жовтня 2014 року; в ході проведення огляду місця події за письмовою згодою ОСОБА_1 працівниками міліції за вищезазначеним місцем проживання ОСОБА_1 були виявлені та вилучені гілки рослини, які згідно висновків експертизи відносяться до нарковмісних рослин роду каннабісу, та є особливо небезпечним наркотичним засобом, що у перерахунку на суху речовину складає - 1985 г, і відноситься до великих розмірів.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати, призначити новий розгляд у суді першої інстанції. При цьому посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення та її особі внаслідок суворості, зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції не взято до уваги її активне сприяння розкриттю вчиненого правопорушення, визнання вини, дані про її особу, зокрема, дані, які стосуються стану її здоров'я. Також зазначає, що на досудовому розслідуванні їй не було роз'яснено право мати захисника за призначенням, чим було порушено її право на захист.

Перевіривши касаційну скаргу, а також долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Так, відповідно до вимог п.2 ч.2 ст. 428 КПК, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень, а також інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Доведеність вини ОСОБА_1 та кваліфікація її дій за ч. 2 ст. 309 КК у касаційній скарзі не оспорюється.

Як вбачається із наданих суду касаційної інстанції копій судових рішень, суд першої інстанції, розглянувши матеріали кримінального провадження, визнав ОСОБА_1 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК, та призначив їй відповідне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.

Не погоджуючись з вказаним вироком суду, засуджена ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій порушувала питання про зміну вироку місцевого суду та пом'якшення призначеного їй покарання. При цьому наводила доводи, у тому числі аналогічні доводам її касаційної скарги.

Апеляційний суд в межах повноважень та в порядку, визначеному ст. 404 КПК України, розглянув у повному обсязі доводи поданої апеляції та прийшов до висновку про їх безпідставність і погодився з видом та розміром призначеного ОСОБА_1 судом першої інстанції покарання.

Висновки апеляційного суду належним чином мотивовані. Вважати ці висновки необґрунтованими чи сумнівними підстав немає.

Призначаючи покарання, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК, врахував: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; дані про особу засудженої, у тому числі і ті, на які посилається засуджена у касаційній скарзі, обставини, що пом'якшують покарання.

Призначене покарання, на думку колегії суддів, є необхідним та достатнім для виправлення засудженої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Посилання у касаційній скарзі засудженої на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та її особі внаслідок суворості, є безпідставними.

Також є безпідставними і твердження засудженої щодо порушення її права на захист через нероз'яснення їй органом досудового слідства права мати захисника за призначенням.

Як зазначено у касаційній скарзі, засуджена ОСОБА_1 на досудовому слідстві сама відмовилась від захисника і, як вбачається із вироку суду, в ході судового розгляду у суді першої інстанції, який відбувся відповідно до положень ст. 349 КПК, ОСОБА_1 не заявляла про порушення її права на захист під час досудового слідства. Також засуджена не порушувала цього питання і в суді апеляційної інстанції, де її інтереси захищала захисник ОСОБА_2

Враховуючи викладене, та виходячи з того, що з касаційної скарги і наданих копій судових рішень підстав для задоволення касаційної скарги засудженої колегія суддів не вбачає, а тому у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою слід відмовити на підставі п.2 ч.2 ст. 428 КПК.

На підставі наведеного, керуючись п.2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Сватівського районного суду Луганської області від 21 січня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 27 березня у кримінальному провадженні відносно неї.

Ухвала оскарженню не підлягає.