Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Крещенка А.М., Квасневської Н.Д.,

за участю прокурора Міщенко Т.М.,

засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

розглянула 14 липня 2015 року в м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою останнього на вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 лютого 2015 року.

Вказаним вироком місцевого суду засуджено

ОСОБА_1, 1983 р. н., судимого 20.06.2013 за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ст. 70 КК України на 6 років позбавлення волі, громадянина України,

- за ч. 3 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- остаточно за сукупністю злочинів за цим та попереднім вироком від 20.06.2013 на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Його ж за пп. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України визнано невинуватим та виправдано через відсутність події злочину.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 531,30 грн на відшкодування матеріальної шкоди.

Згідно вироку 14.04.2010 о 22:00 ОСОБА_1 та ОСОБА_3, справу щодо якого закрито у зв'язку зі смертю, за попередньою змовою групою осіб, в рукавицях та замаскувавши обличчя шапками, проникли в будинок АДРЕСА_1, напали на ОСОБА_4 та, застосовуючи насильство небезпечне для життя й здоров'я останньої, заволоділи її майном загальною вартістю 686,15 грн.

Під час цього розбійного нападу ОСОБА_3, здавивши шию потерпілої, умисно вбив її.

Апеляційний суд Дніпропетровської області 05.02.2015 змінив у цьому вироку формулювання, у відповідних відмінниках, про вчинення злочину ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на інші, а саме: про вчинення злочину ОСОБА_1 та особою, справу щодо якої закрито у зв'язку зі смертю.

У касаційній скарзі засуджений, стверджуючи про недоведеність його вини, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність судового слідства, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, просить змінити вказані судові рішення, перекваліфікувати його дії на ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання за цим законом у межах вже відбутого.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав скаргу, та прокурора, який просив залишити оскаржені рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій й перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, не підлягають, а неповнота досудового й судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, чим обґрунтовується касаційна скарга засудженого, самі по собі, згідно ст. 367 КПК України 1960 року, є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень в апеляційному порядку.

Твердження в касаційній скарзі про недоведеність вини ОСОБА_1 безпідставні, оскільки протилежні висновки суду в цій частині ґрунтуються, у відповідності до вимог ст. 323 КПК України 1960 року, на неупередженій оцінці безпосередньо досліджених ним доказів та на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Такі висновки відповідають показанням засудженого ОСОБА_1 в суді про проникнення разом з ОСОБА_3 14.04.2010 в будинок ОСОБА_4, яка знаходилась вдома, та викрадення її майна; його ж показанням на досудовому слідстві, які обґрунтовано визнані судом достовірними, про вчинення разом з ОСОБА_3 розбійного нападу на потерпілу; показанням потерпілої ОСОБА_2 про виявлення мертвої ОСОБА_4 та відсутність відповідного майна в будинку останньої; показанням свідка ОСОБА_5 про те, як в ніч на 15.04.2010 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 повернулись додому з продуктами харчування, мобільним телефоном та медалями, які останній хотів продати, а вона віддала їх працівникам міліції; показанням свідка ОСОБА_6, яка ввечері 14.04.2010 бачила двох хлопців, які зупинились біля покинутого двору та закурили; показанням обвинуваченого ОСОБА_3 про те, як він та ОСОБА_1 вчинили напад на жінку, замаскувавши обличчя та використовуючи рукавиці, як він задушив потерпілу та заволодів її майном; даним протоколів очних ставок між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 22.04.2010, 21.02.2011; даним протоколів відтворень обстановки й обставин події від 17.04.2010, 21.04.2010 за участі обвинувачених про обставини вчинення останніми розбійного нападу; даним протоколу огляду місця події від 15.04.2010 про виявлення та вилучення з домоволодіння потерпілої віконного скла, застібки-кнопки, слідів матерії та відбитків пальців рук, рукавиць, недопалків й газети; даним протоколу огляду місця події від 16.04.2010 про вилучення з квартири свідка ОСОБА_5 майна потерпілої, зокрема - продуктів харчування та 11 медалей; висновку товарознавчої експертизи № 124 від 26.04.2010 про вартість викраденого у потерпілої ліхтаря й мобільного телефону; даним довідки ТОВ "Легенда" від 14.04.2010 про вартість викрадених продуктів; висновку експерта № 896 від 16.07.2010 про можливе походження слідів поту на рукавицях та шапках, вилучених з будинку потерпілої, від ОСОБА_1 й ОСОБА_3; висновку експерта № 157 від 06.08.2010 про приналежність кнопки, вилученої під час огляду місця події, куртці ОСОБА_1; висновку експерта № 156 від 06.08.2010 про можливе походження слідів матерії від рукавиць, що вилучені на місці події.

Визнавши ці докази достовірними та оцінивши їх у сукупності з іншими фактичними даними, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

Твердження ОСОБА_1 в касаційній скарзі про вчинення ним тільки крадіжки необґрунтоване, оскільки висновок суду першої інстанції про скоєння саме розбійного нападу ґрунтується на аналізі сукупності вищезазначених фактичних даних.

Доводи ОСОБА_1 про застосування до нього недозволених методів досудового слідства, внаслідок чого він нібито змушений був себе оговорити, перевірялись судом першої інстанції та були обґрунтовано відкинуті, оскільки, крім іншого, встановлено, що за наслідками перевірки відповідної заяви засудженого відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо працівників Артемівського МВ УМВС України в Донецькій області постановою Артемівської міжрайонної прокуратури Донецької області від 15.11.2012.

Під час нового розгляду справи суд першої інстанції виконав вказівки Апеляційного суду Дніпропетровської області, зазначені в ухвалі від 08.10.2013, зокрема - усунув неповноту судового слідства.

Покарання засудженому призначено у відповідності до загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, та є справедливим.

Апеляційний суд розглянув справу у відповідності до положень кримінально-процесуального закону, а постановлена ним ухвала відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року, оскільки в ній, усупереч твердженню засудженого в касаційній скарзі, достатньо вмотивовані висновки про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення, при розгляді даної справи не було допущено.

Зважаючи на зазначене, керуючись пунктами 11, 15 розділу XI Перехідних положень КПК України (4651-17) , статтями 394- 396 КПК України 1960 року, колегія суддів,

Вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 лютого 2015 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, касаційну скаргу останнього - без задоволення.