Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Солодкова А.А., суддів: прокурора захисника при секретарі Шилової Т.С., Міщенка С.М., Самелюк Т.В., Луцика А.А., Петрик В. В., розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014110230000441 щодо ОСОБА_7 за касаційною скаргою захисника Луцика А.А. на вирок Апеляційного суду Київської області від 5 лютого 2015 року,

Вироком Обухівського районного суду Київської області від 12 листопада 2014 року

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, учня 2 курсу Ржищівського професійного ліцею, не працюючого, раніше не судимого,

- визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК та виправдано у зв'язку із недоведеністю в діянні складу правопорушення, а кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 закрито.

Апеляційний суд Київської області 5 лютого 2015 року вирок місцевого суду скасував та ухвалив новий вирок, яким визнав ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначив йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік.

На підставі ст. ст. 75, 104 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробовуванням та іспитовим строком на 1 рік із покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 1, 2, 3 ст. 76 КК України.

Як встановив суд, ОСОБА_7 було обвинувачено у тому, що він 28 квітня 2014 року, о 17 год., перебуваючи у житловому будинку АДРЕСА_1, шляхом вільного доступу, зайшов до житлової кімнати вказаного будинку та викрав звідти планшет марки "Mira-Meli" з вмонтованою камерою, що належав потерпілому ОСОБА_8, вартістю 550 гривень.

У касаційній скарзі захисник Луцик А.А. в інтересах засудженого ОСОБА_7, посилаючись на незаконність вироку апеляційного суду просить його скасувати у зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону та істотними порушеннями кримінального процесуального закону, а провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю у діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення. Так, захисник вважає, що винуватість його підзахисного у вчиненні крадіжки не доведена, обвинувачення ґрунтується на неналежних та недопустимих доказах.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення касаційної скарги захисника без задоволення, а судового рішення без зміни, доводи захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Так, суд першої інстанції, визнавши ОСОБА_7 невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК у зв'язку із відсутністю в діянні складу правопорушення, свої висновки обґрунтував тим, що надані стороною обвинувачення докази не містять письмових доказів, які б підтверджували марку, модель, серійний номер, опис, найменування виробника, найменування виробу, технічні характеристики, первинну вартість, відомості про знос, залишкову (дійсну) вартість на час скоєння злочину та інше. Доводи прокурора про підтвердження вартості викраденого майна висновком та показаннями спеціаліста ОСОБА_9, суд визнав необґрунтованими і такими, що не можуть бути покладеними в основу вироку.

Всупереч наведеному, скасовуючи вирок місцевого суду, апеляційний суд протилежні висновки про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні крадіжки обґрунтував, зокрема, показаннями самого засудженого, який, будучи допитаним у судовому засіданні апеляційного суду, свою вину визнав повністю та пояснив, що 28.04.2014 прийшов до ОСОБА_8 у гості, де, не заставши останнього вдома, очікував його у дворі, після чого, зайшов до будинку та побачив планшет білого кольору, який йому дуже сподобався, тому вирішив його вкрасти. Пізніше планшет продав, а гроші витратив на власні потреби. Крім того, винуватість засудженого обґрунтовано даними, що містяться у постанові слідчого про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів (а.с. 115), висновком спеціаліста від 28.08. 2014, згідно якого планшет марки "Mira-Meli" зносом 30%, має остаточну вартість 550 грн (а.с. 52).

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 "Про судову практику у справах про злочини проти власності" (v0010700-09) , у справах про злочини проти власності суди зобов'язані як установлювати вину підсудних і призначати їм

необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів покарання, так і вживати передбачені законом заходи для реалізації прав потерпілих на відшкодування заподіяної шкоди. Предметом злочинів проти власності є майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи: речі (рухомі й нерухомі), грошові кошти, тощо. Розмір майна, яким заволоділа винна особа в результаті вчинення відповідного злочину, визначається лише вартістю цього майна, яка виражається у грошовій оцінці. Вартість викраденого майна визначається за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину, а розмір відшкодування завданих злочином збитків - за відповідними цінами на час вирішення справи в суді. За відсутності зазначених цін на майно його вартість може бути визначено шляхом проведення відповідної експертизи.

Злочинне викрадення чужого майна шляхом крадіжки слід відрізняти від такого адміністративного правопорушення, як дрібне викрадення чужого майна (ст. 51 КУпАП).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вартість викраденого майна встановлена, відповідно до висновку та показань спеціаліста ОСОБА_9. Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що такий висновок є недопустимим доказом, відповідно до ст.ст. 86, 89 КПК України, оскільки відсутні докази наявності у спеціаліста спеціальних знань, залучення спеціаліста відбулось для оцінки речей, в той час, як експертизу в цьому кримінальному провадженні не проведено. ОСОБА_9 не є експертом, про кримінальну відповідальність не попереджалась, чинним КПК (4651-17) не передбачено такого процесуального документа - як висновок спеціаліста. Крім того, зміст обвинувального акта не містив доказів щодо належності майна конкретній особі, конкретизації відомостей, які б підтверджували марку, модель, серійний номер, опис, найменування виробника, найменування виробу, технічні характеристики, первинну вартість, відомості про знос, залишкову (дійсну) вартість на час скоєння злочину.

При цьому, суд першої інстанції слушно зауважив про те, що вартість викрадено майна має вирішальне значення та критерієм розмежування видів кримінальної та адміністративної відповідальності.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника засудженого підлягає частковому задоволенню, вирок апеляційного суду необхідно скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

При новому апеляційному розгляді суду необхідно вжити всіх передбачених законом заходів до повного, всебічного й об'єктивного розгляду справи, перевірити зібрані у справі докази, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку та прийняти законне й обґрунтоване рішення, виклавши його у відповідному процесуальному документі згідно з вимогами закону.

Керуючись ч. 4 ст. 430, ч. 4 ст. 434 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника Луцика А.А. в інтересах засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково, вирок Апеляційного суду Київської області від 5 лютого 2015 року щодо ОСОБА_7 скасувати, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.