Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Крещенка А.М., Квасневської Н.Д.,

за участю прокурора Опанасюка О.В.,

розглянула 7 липня 2015 року в м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою останнього на вирок Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 20 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2013 року.

Вказаним вироком місцевого суду, залишеним без зміни вищезазначеною ухвалою апеляційного суду, засуджено

ОСОБА_1, 1977 р. н., не судимого, громадянина Азербайджану,

- за ч. 1 ст. 115 КК України на 14 років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі;

- на підставі ст. 70 КК України остаточно за сукупністю злочинів на 15 років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 21 700 і 100 000 грн на відшкодування матеріальної й моральної шкоди відповідно та 18 000 грн витрат на поховання.

Згідно вироку ОСОБА_1 08.12.2009 о 22:00 в квартирі АДРЕСА_1 під час вживання спиртних напоїв з ОСОБА_4 та сварки на ґрунті неприязних стосунків, що виникли раптово, ударив останню по голові пляшкою з-під шампанського та перерізав ножем її горло, умисно вбивши, після чого викрав майно потерпілої - одежу, ноутбук, 3 мобільні телефони та ювелірні вироби загальною вартістю 39 494 грн.

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на невинуватість у вчиненні умисного вбивства й викраденні ювелірних виробів, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність судового слідства та істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, просить скасувати вказані судові рішення в частині його засудження за ч. 1 ст. 115 КК України й закрити справу за відсутністю в діянні складу цього злочину, а в частині засудження за ч. 3 ст. 185 КК України змінити, виключити з обвинувачення викрадення ювелірних виробів, призначити покарання за цим законом в межах відбутого строку позбавлення волі та відмовити в задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_3

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який просив залишити оскаржені рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій й перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, не підлягають, а неповнота досудового й судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, чим обґрунтовується касаційна скарга засудженого, самі по собі, згідно ст. 367 КПК України 1960 року, є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень в апеляційному порядку.

Твердження в касаційній скарзі про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за які його засуджено безпідставні, оскільки протилежні висновки суду в цій частині ґрунтуються, у відповідності до вимог ст. 323 КПК України 1960 року, на неупередженій оцінці безпосередньо досліджених ним доказів та на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Такі висновки відповідають показанням засудженого ОСОБА_1 в суді про те, що 08.12.2009 саме він викрав майно з квартири потерпілої, окрім ювелірних виробів, та його ж детальним й послідовним показанням на досудовому слідстві про обставини вбивства потерпілої; показанням потерпілої ОСОБА_3 про виявлення 11.12.2009 мертвої ОСОБА_4 та відсутність майна в її квартирі; показанням свідка ОСОБА_5 про зникнення з квартири потерпілої кухонних ножів; показанням свідка ОСОБА_6 про те, як в ніч на 8 чи 9 грудня 2009 року до неї додому приїхав ОСОБА_1 з жіночим одягом, мобільними телефонами, ноутбуком тощо, та сказав, що забрав цк майно за борги, а 12.12.2009 вказані речі були вилучені; показанням свідка ОСОБА_7 про те, як ОСОБА_1 передав йому пакет з речами для схову на горищі будинку ОСОБА_6, які потім були вилучені працівникам міліції; даним протоколу огляду місця події від 11.12.2009 - квартири потерпілої; даним протоколів огляду від 12.12.2009 про видачу ОСОБА_7 працівникам міліції речей, переданих йому ОСОБА_1. та пізніше впізнаних потерпілою ОСОБА_8 як таких, що належали ОСОБА_4; висновку експерта № 89 від 05.03.2010 про можливу належність ОСОБА_4 слідів крові, вилучених з чобіт ОСОБА_1, та показанням експерта ОСОБА_9; висновку експерта № 2585-Е від 07.01.2010 про характер, локалізацію й тяжкість заподіяних потерпілій тілесних ушкоджень та показанням експерта ОСОБА_10; висновку експерта № 68 від 18.03.2010 про те, що на час вчинення злочину ОСОБА_1 міг усвідомлювати свої дії та керувати ними і не потребує застосування примусових заходів медичного характеру.

Визнавши ці докази достовірними та оцінивши їх у сукупності з іншими фактичними даними, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 3 ст. 185 КК України.

Перевіривши заяву ОСОБА_1 про алібі, суд першої інстанції обґрунтовано відкинув показання свідка ОСОБА_11 як непослідовні й суперечливі та такі, що спростовуються сукупністю інших доказів. Врахував суд і те, що вказаний свідок є знайомим засудженого.

Отже, висновки суду в цій частині є вмотивованими, а доводи в касаційній скарзі на їх спростування непереконливі.

Твердження ОСОБА_1 про те, що він обмовив себе через застосування недозволених методів слідства перевірялось судом першої інстанції та було обґрунтовано відкинуто, оскільки, крім іншого, встановлено, що за наслідками перевірки відповідних заяв засудженого постановами помічників прокурора Індустріального району міста Дніпропетровська від 02.04.2010 та від 19.11.2010 відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо працівників Індустріального РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області. Ці постанови ніким не скасовані та є чинними.

Усі клопотання засудженого та його захисника, в тому числі й про призначення додаткової судово-медичної експертизи, вирішувались судом, усупереч твердженню ОСОБА_1 в касаційній скарзі, у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку, зокрема - у відповідності до положень ст. 296 КПК України 1960 року.

Показання експерта ОСОБА_10 на підтвердження висновків проведеної ним судово-медичної експертизи, в тому числі щодо часу смерті потерпілої, обґрунтовано покладені судом першої інстанції в основу вироку.

Необґрунтованими є доводи засудженого про порушення його права на захист, оскільки після його затримання 12.12.2009 відповідні слідчі дії проводились за участю захисників ОСОБА_12 й ОСОБА_13 та перекладача ОСОБА_14., в присутності яких ОСОБА_1 давав показання про обставини за яких він здійснив вбивство потерпілої та викрав її майно.

Досудове розслідування, усупереч твердженню засудженого, проведено уповноваженими посадовими особами відповідних органів з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону та без істотних порушень цих вимог, а факт виявлення в квартирі потерпілої 5-ти не ідентифікованих відбитків пальців обґрунтовано визнано судами першої та апеляційної інстанції таким, що не ставить під сумнів доведеність вчинення вищезазначених злочинів ОСОБА_1.

Під час нового розгляду справи суд першої інстанції виконав вказівки судів вищих інстанції, зазначені в ухвалах ВССУ від 31.01.2012 та Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.05.2012, зокрема - стосовно допиту судово-медичного експерта, надання відповідної оцінки сукупності доказів та заявам ОСОБА_1 про застосування до нього недозволених методів слідства.

За відсутності заяв ОСОБА_1 про його виклик в апеляційний суд справа розглянута без участі засудженого у відповідності до положень ч. 2 ст. 358 КПК України 1960 року.

Отже, апеляційний суд розглянув справу у відповідності до положень кримінально-процесуального закону, а постановлена ним ухвала відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року, оскільки в ній, усупереч твердженню засудженого в касаційній скарзі, достатньо вмотивовані висновки про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення, при розгляді даної справи не було допущено.

Зважаючи на зазначене, керуючись пунктами 11, 15 розділу XI Перехідних положень КПК України (4651-17) , статтями 394- 396 КПК України 1960 року, колегія суддів,

Вирок Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 20 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, касаційну скаргу останнього - без задоволення.