Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Квасневської Н.Д., Крещенка А.М.,

при секретарі судового засідання Холявчука А.А.,

за участі прокурора Малюка М.С.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2.,

законних представників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянула 7 липня 2015 року в м. Києві кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за касаційними скаргами їх відповідно захисника ОСОБА_1 та законного представника ОСОБА_4 на вирок Новозаводського районного суду міста Чернігова від 5 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 12 січня 2015 року.

Вказаним вироком місцевого суду засуджено

ОСОБА_5, 1997 р. н., громадянина України, не судимого, уродженця та мешканця міста Чернігова,

- за пп. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України на 13 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна;

- за ч. 2 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна;

- за ч. 4 ст. 187 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна;

- на підставі ст. 70 КК України остаточно за сукупністю злочинів на 13 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна;

ОСОБА_6, 1998 р. н., громадянина України, не судимого, уродженця міста Шостка Сумської області, мешканця міста Чернігова,

- за пп. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна;

- за ч. 4 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна;

- на підставі ст. 70 КК України остаточно за сукупністю злочинів на 10 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_7 за сукупністю злочинів, передбачених пп. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 187, ч. 4 ст. 187 КК України на 14 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.

Стягнуто на відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно: з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 1411,26 і 20 000 грн; з ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 і ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_9 3000 й 50 000 грн; з трьох останніх солідарно на користь ОСОБА_10 10 336,14 й 300 000 грн.

Згідно вироку ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та особа, кримінальне провадження щодо якої зупинено, діючи в м. Чернігові за попередньою змовою групою осіб з метою заволодіння чужим майном, 22.01.2014 о 20:30 біля будинку № 25 на вул. Муринсона напали на ОСОБА_11, побили його дерев'яною битою і ногами, умисно вбивши; вони ж, але без участі ОСОБА_6, 08.02.2014 спочатку о 20:00 біля будинку № 40 на вул. Танкістів напали на ОСОБА_12, побили її металевим розвідним ключем, кулаками та ногами, умисно вбивши, та заволоділи її майном загальною вартістю 3443,60 грн, після чого о 20:25 біля будинку № 9 на вул. Текстильників напали на ОСОБА_8, заподіявши їй тяжкі тілесні ушкодження внаслідок завданого ОСОБА_13 удару металевим розвідним ключем по голові потерпілої, але через активний спротив та крики останньої втекли з місця вчинення злочину, а наступного дня о 19:00 біля будинку № 92 на вул. Горького напали на ОСОБА_14, побили його металевим розвідним ключем, кулаками й ногами, заподіявши легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, та заволоділи його майном загальною вартістю 2425 грн.

Апеляційний суд Чернігівської області 12.01.2015 виключив з вказаного вироку суду першої інстанції рішення про призначення неповнолітнім засудженим ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 додаткового покарання у виді конфіскації майна.

У касаційних скаргах:

- захисник ОСОБА_1, стверджуючи про недоведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні умисних вбивств ОСОБА_11 та ОСОБА_15, та посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду й змінити вирок місцевого суду та виправдати вказаного засудженого за пп. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, пом'якшивши призначене за ч. 4 ст. 187 КК України покарання до мінімального;

- ОСОБА_4, як законний представник засудженого ОСОБА_6, стверджуючи про недоведеність вини останнього у вчиненні за попередньою змовою групою осіб розбійного нападу та умисного вбивства ОСОБА_11, та посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вказані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В запереченнях на вищезазначені скарги потерпіла ОСОБА_9 просить залишити їх без задоволення, як необґрунтовані, а оскаржені рішення - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників, законних представників та засуджених, які підтримали скарги захисника ОСОБА_1 і законного представника ОСОБА_4, думку прокурора про законність й обґрунтованість оскаржених судових рішень та необхідність залишення їх без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів визнає їх такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанцій і перегляду в касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають, а невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилаються захисник та законний представник у касаційних скаргах, сама по собі може бути підставою для скасування апеляційним судом вироку місцевого суду, згідно до вимог ст. ст. 409, 410 КПК України.

Твердження захисника ОСОБА_1 та законного представника ОСОБА_4 про недоведеність вини засуджених ОСОБА_5 й ОСОБА_6 у вчиненні вищезазначених умисних вбивств є безпідставними, оскільки протилежні висновки суду в цій частині ухвалено, у відповідності до вимог ст. 370 КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Такі висновки відповідають показанням й поясненням обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_5 в судах першої та апеляційної інстанції про обставини нападів 22.01.2014 на ОСОБА_11 та 08.02.2014 на ОСОБА_12, у вчиненні яких вони визнавали свою вину частково; показанням потерпілої ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_16 про те, як вони дізнались про вбивство 22.01.2014 ОСОБА_11; показанням свідка ОСОБА_17 про виявлення 22.01.2014 вбитим його батька; показанням свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19 про виявлення 22.01.2014 біля провулків другого автовокзалу в м. Чернігові лежачого в крові чоловіка; показанням потерпілої ОСОБА_10 та свідків ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 про те, як вони дізнались про вбивство 08.02.2014 ОСОБА_12; показанням свідка ОСОБА_23 про те як він 08.02.2014 повертаючись додому почув метушню та побачив трьох підлітків, які кудись тікали, після чого побачив лежачу людину та сказав дружині, щоб викликала швидку; показанням свідка ОСОБА_24 про те, як в присутності її, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ОСОБА_7 розбив мобільний телефон "Nokia", сказавши "щоб не спіймали"; даним рапорту та протоколу огляду місця події про виявлення 22.01.2014 мертвого ОСОБА_11 зі слідами побоїв та вилучення одягу зі слідами крові; даним протоколів огляду місця події від 08.02.2014, 09.02.2014, 15.02.2014 про виявлення мертвої ОСОБА_12 з тілесними ушкодженнями, вилучення одягу зі слідами крові, особистих речей та розбитого мобільного телефону потерпілої; лікарському свідоцтву про смерть ОСОБА_11 від внутрішньочерепної травми з переломом кісток черепа; лікарському свідоцтву про смерть ОСОБА_12 від множинних переломів кісток черепу; даним довідки ТОВ "Астеліт" про знаходження 22.01.2014 телефону ОСОБА_6 в зоні дії станції, яка покриває адресу де вчинено злочин; висновкам експертів №№ 76, 106, 140, 107 про характер, локалізацію й тяжкість заподіяних відповідно ОСОБА_11 та ОСОБА_12 тілесних ушкоджень; висновку експерта № 31 про можливу належність ОСОБА_11 слідів крові на марлі, вилученій при огляді місця події; висновку експерта № 216 (б) від 18.02.2014 про те, що вилучені з місця події 08.02.2014 сліди могли бути залишеними черевиками ОСОБА_7 та ОСОБА_5; висновку експерта № 307 від 21.04.2014 про виявлення крові потерпілої ОСОБА_15 на вилученому у ОСОБА_7 та ОСОБА_5 взутті; даним протоколу допиту від 17.02.2014 про повідомлення ОСОБА_7, за участю його батька та захисника, обставин і мотивів нападу 22.01.2014 на ОСОБА_11 та 08.02.2014 на ОСОБА_12; даним відеозаписів допитів від 16.02.2014, 28.02.2014 під час яких ОСОБА_7 та ОСОБА_5 розповіли про обставини нападу 08.02.2014 на ОСОБА_12; даним протоколу слідчого експерименту під час якого особа, кримінальне провадження щодо якої зупинено, розповіла про обставини нападу на ОСОБА_11; даним матеріалів аудіоконтролю, проведеного на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду, про розповідь ОСОБА_7 в Чернігівському слідчому ізоляторі про обставини підготовки, нападу та вбивства ОСОБА_11, ролі та дії кожного із учасників цього злочину тощо.

Визнавши зазначені докази достовірними та оцінивши їх в сукупності з іншими фактичними даними, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 попередньої змови на вчинення групою осіб розбійного нападу на ОСОБА_11 та його умисного вбивства, а у ОСОБА_5 - ще й розбійного нападу на ОСОБА_12 та її умисне вбивство.

Твердження в касаційних скаргах про незаконність проведення аудіоконтролю за обвинуваченими в Чернігівському слідчому ізоляторі необґрунтовані, оскільки апеляційний суд, відкидаючи такий же довід апеляційної скарги, вмотивував свої висновки посиланнями на встановлені ним фактичні обставини, зокрема на те, що вказані негласні слідчі дії проведені на підставі ухвал Апеляційного суду Чернігівської області від 20.03.2014 та 18.04.2014. При цьому суд першої інстанції дослідив відповідні аудіозаписи у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, дав їм належну оцінку та обґрунтовано визнав допустимими та достовірними доказами.

В матеріалах кримінального провадження відсутні дані про те, що інформація про місцезнаходження мобільного телефону ОСОБА_6 та здійснені з нього дзвінки отримана з порушенням вимог ст. 268 КПК України. Отже, касаційна скарга ОСОБА_4 в цій частині необґрунтована, а її ж доводи про те, що ОСОБА_6 в момент нападу на ОСОБА_11 спілкувався з нею, спростовується, як правильно визнано судом, відповідною довідкою ТОВ "Астеліт".

Безпідставними є й доводи ОСОБА_4 про порушення прав ОСОБА_6 під час його допиту в якості підозрюваного, оскільки останній в присутності психолога, законного представника та захисника відмовився давати показання, а в оскаржених судових рішеннях відсутні посилання на відповідний протокол.

Довід про те, що усупереч вимогам ст. 253 КПК України ОСОБА_6 не було направлено повідомлення про тимчасові обмеження його конституційних прав необґрунтоване, а в касаційній скарзі законного представника обвинуваченого не зазначено про які обмеження йдеться.

Були предметом перевірки апеляційного суду і доводи ОСОБА_4 про недоліки формування складу колегії суддів місцевого суду для розгляду кримінального провадження. Апеляційний суд належним чином вмотивував свої висновки про те, що формування складу колегії суддів відбулось без порушень вимог ст. 35 КПК України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 (vr030414-10) , а розгляд кримінального провадження відбувся у відповідності до положень ст. 31 КПК України місцевим судом у складі 3-х суддів. Відсутні в матеріалах справи й будь-які дані про незаконний склад колегії апеляційного суду.

Інші порушення вимог кримінального процесуального закону на які звертається увага в касаційних скаргах, зокрема - допущені на стадії підготовчого провадження, не є істотними, оскільки не перешкодили та не могли перешкоди ухваленню обґрунтованих та законних рішень.

В той же час обґрунтованими є доводи касаційних скарг про незаконне, усупереч вимогам ч. 4 ст. 95 КПК України, посилання в оскаржених судових рішеннях на показання обвинуваченого ОСОБА_7, надані 16 та 17 лютого 2014 року слідчому на досудовому слідстві. Колегія суддів, зважаючи на вимоги вказаної норми кримінального процесуального закону, виключає ці посилання з вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, визнаючи при цьому обґрунтованими їх висновки про доведеність винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 сукупністю інших допустимих доказів.

Покарання засудженим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 призначено з урахуванням загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, та є справедливим.

Зважаючи на зазначене, керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів,

Касаційні скарги захисника ОСОБА_1 та законного представника ОСОБА_4 задовольнити частково.

Виключити з мотивувальних частин вироку Новозаводського районного суду міста Чернігова від 5 вересня 2014 року та ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 12 січня 2015 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 посилання на показання обвинуваченого ОСОБА_7, надані слідчому на досудовому слідстві 16 та 17 лютого 2014 року.

В решті вказані судові рішення залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.