Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:

головуючої Григор'євої І.В., суддів: Британчука В.В., Фурика Ю.П., при секретарі судового засідання за участю прокурора Краснощок О.В., Кравченко Є.С., розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12014270010002488 щодо

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та мешканки м. Чернігова, (АДРЕСА_1), обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-1 КК,

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. За твердженням скаржника, ОСОБА_6 безпідставно звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, оскільки вчинене нею кримінальне правопорушення відноситься до злочинів середньої тяжкості з умисною формою вини, що виключає застосування положень ст. 45 КК.

У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_6 указує на необґрунтованість заявлених прокурором вимог, тому просить залишити їх без задоволення. Крім того, ОСОБА_6 зазначила про здійснення касаційного розгляду без її участі.

Від потерпілої ОСОБА_7 надійшла заява з клопотання про здійснення касаційного провадження за її відсутності.

Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 серпня 2014 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 203-1 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді штрафу в розмірі 10 000 грн із конфіскацією та знищенням дисків для лазерних систем зчитування.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні за обставин, детально викладених у вироку, незаконного переміщення, зберігання та реалізації дисків для лазерних систем зчитування у значних розмірах.

Як установив суд, у період із грудня 2013 року по червень 2014 року біля станції метро Лісової на просп. Броварському в м. Києві ОСОБА_6 періодично купувала у невстановленої слідством особи диски для лазерних систем зчитування із записом аудіовізуальної продукції без контрольних марок України встановленого зразка - всього у кількості 793 шт. Придбані диски упродовж указаного періоду ОСОБА_6 на маршрутному таксі "Київ-Чернігів" перевозила до м. Чернігова та розміщувала на вітринах торгівельного місця НОМЕР_1 на території Центрального ринку на вул. Кирпоноса, 1.

05 червня 2014 року в денний час, перебуваючи на цьому торгівельному місці ОСОБА_6 реалізувала ОСОБА_8 два таких диски за 30 грн кожний, які за висновком експерта від 17 липня 2014 року № 713 мають ознаки контрафактності. У той же день на вказаному місці у ОСОБА_6 було виявлено й вилучено 791 диск для лазерних систем зчитування за ціною 25 грн кожний, та які згідно з експертним висновком від 26 червня 2014 року № 598 мають ознаки контрафактності.

Апеляційний суд Чернігівської області ухвалою від 28 жовтня 2014 року вирок місцевого суду скасував та звільнив ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 203-1 КК у зв'язку з дійовим каяттям, а кримінальне провадження щодо неї закрив на підставі ст. 45 КК.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі й запереченнях на неї доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити на таких підставах.

У силу ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК однією з підстав для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

За положеннями ст. 45 КК особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, якщо вона вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. Відсутність хоча б однієї з цих складових виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК.

Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, апеляційний суд послався на те, що вона обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, щиро покаялася та активно сприяла розкриттю злочину. Крім того, збитків у кримінальному провадженні не встановлено і шкоди нікому не заподіяно. Також суд апеляційної інстанції вказав на те, що злочин, передбачений ч. 3 ст. 301 КК, за який ОСОБА_6 було засуджено Новозаводським районним судом м. Чернігова 12 квітня 2006 року втратив правове значення.

Однак із висновком апеляційного суду про можливість застосування до ОСОБА_6 ст. 45 КК не можна погодитися, оскільки він не відповідає правилам звільнення особи від кримінальної відповідальності, визначеним у Загальній частинні Кримінального Кодексу (2341-14) .

Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 12 КК (у редакції Закону від 15 листопада 2011 року (4025-17) ) злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання, за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Частиною третьою вказаної статті встановлено, що для злочинів середньої тяжкості передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За матеріалами провадження ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-1 КК (у редакції Закону від 15 листопада 2011 року (4025-17) ), який характеризується умисною формою вини. Санкція цього кримінального закону передбачає основне покарання у виді штрафу від трьох до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із конфіскацією та знищенням дисків для лазерних систем зчитування. Отже, вказаний злочин за класифікацією в силу ст. 12 КК є злочином середньої тяжкості. Зазначене унеможливлює звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, застосувавши ст. 45 КК у цьому провадженні, допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, про що слушно зазначає прокурор у касаційній скарзі.

Крім того, апеляційний суд усупереч приписам ст. 417 КПК, ухвалюючи рішення про скасування вироку, не зазначив передбачених ст. 284 КПК підстав для закриття кримінального провадження.

Зважаючи на викладене, ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною, обґрунтованою і вмотивованою, та вона підлягає скасуванню на підставі, передбаченій п 2 ч.1 ст. 438 КПК із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. А відтак, подану касаційну скаргу слід задовольнити.

Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати наведене, перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора та ухвалити справедливе рішення, що відповідає вимогам закону.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, суд

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.