Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:

головуючої Григор'євої І.В., суддів: Єленіної Ж.М., Фурика Ю.П., при секретарі судового засідання Краснощок О.В., за участю прокурора захисника виправданого та його законного представника Малюка М.С., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження

№ 12013150050003421 за обвинуваченням

ОСОБА_9,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Боромлі Сумської області, мешканця АДРЕСА_3

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та мешканця м. Львова (АДРЕСА_1),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК,

У касаційній скарзі, як убачається з її змісту, прокурор просить скасувати вирок та ухвалу щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_7. і призначити новий розгляд у суді першої інстанції на підставах, передбачених пунктами 1-3 ч. 1 ст. 438 КПК. Прокурор, не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, переконує у винуватості ОСОБА_7. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК. Стверджує, що у справі зібрано достатньо доказів, які доводять наявність складу цього злочину, проте місцевий суд не дав їм належної оцінки, внаслідок чого необґрунтовано ухвалив виправдувальний вирок, який не відповідає статтям 370, 374 КПК. Крім того, прокурор зазначає, що місцевий суд призначив ОСОБА_9 захід примусу без додержання вимог ст. 65 КК, тому він є несправедливим через м'якість. Апеляційний суд залишив поза увагою допущені порушення; при розгляді апеляційної скарги не перевірив належним чином викладених у ній доводів стосовно неправильності висновків суду про недоведеність винуватості ОСОБА_7. у вчиненні злочину та щодо м'якості обраного ОСОБА_9 покарання і, не вмотивувавши своєї позиції, ухвалив рішення, яке суперечить ст. 419 КПК.

У запереченнях на касаційну скаргу законний представник та захисник виправданого - ОСОБА_8 та ОСОБА_6 вважають безпідставними доводи сторони обвинувачення, ухвалені судові рішення - законними й обґрунтованими, тому просять залишити їх без зміни, а вимоги прокурора - без задоволення.

Під час підготовки касаційного розгляду засудженому ОСОБА_9 було надіслано ухвалу про закінчення підготовки та призначення касаційного розгляду. Клопотань від засудженого про виклик його для дачі пояснень при касаційній перевірці судових рішень не надходило.

Вироком Галицького районного суду м. Львова від 26 червня 2014 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 2 ст. 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 1 ст. 71 КК до призначеного покарання за цим вироком було частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і призначено остаточне - у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці. ОСОБА_7. визнано невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 289 КК та виправдано.

Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.

Судом ОСОБА_9 визнано винуватим у тому, що він за обставин, детально викладених у вироку, 01 жовтня 2013 року близько 00.00 год. за попередньою змовою з невстановленою особою, перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_2, незаконно заволоділи скутером "Сузукі-Катана" вартістю 6500 грн, належним ОСОБА_10, чим заподіяли йому шкоди на вказану суму.

Органом досудового розслідування неповнолітній ОСОБА_7. обвинувачувався у тому, що 01 жовтня 2013 року близько 00.00 год. він, за попередньою змовою з ОСОБА_9 та невстановленою особою, перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_2, незаконно заволоділи належним ОСОБА_10 скутером "Сузукі-Катана", чим заподіяли потерпілому шкоди на суму 6500 грн. Суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_7., послався на те, що в ході всього слідства не було здобуто доказів наявності у нього умислу на вчинення незаконного заволодіння вказаним скутером, усвідомлення ним значення дій ОСОБА_9 та невстановленої особи, а також того, що обвинувачений передбачав суспільну небезпеку цих дій і бажав їх настання.

Апеляційний суд Львівської області ухвалою від 22 грудня 2014 року залишив без змін указаний вирок.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, пояснення виправданого, його захисника та законного представника, які вважали безпідставними касаційні вимоги сторони обвинувачення, а судові рішення - законними, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши наведені у скарзі та в поданих запереченнях доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.

У силу ст. 370 КПК ухвала апеляційного суду повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Згідно зі ст. 404 КПК апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку відповідності нормам матеріального та процесуального закону, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.

Зважаючи на ці законодавчі положення та приписи ст. 419 вказаного Кодексу, суд апеляційної інстанції зобов'язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.

Апеляційний суд при перегляді вироку суду першої інстанції зазначених вимог закону належно не дотримався.

За матеріалами провадження, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій на обґрунтування своєї позиції щодо незаконності вироку виклав змістовні, конкретні доводи про безпідставність виправдання ОСОБА_7. та м'якість призначеного ОСОБА_9 покарання. У зв'язку з цим просив скасувати вирок місцевого суду й ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_7. винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК, а ОСОБА_9 призначити більш суворий захід примусу.

Апеляційний суд відмовив у задоволенні апеляційної скарги, однак мотиви відмови навів виключно у загальних рисах, без жодного аналізу фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. В ухвалі суд не дав вичерпних відповідей стосовно всіх тверджень прокурора, а також ретельно не проаналізував і не зіставив усіх доказів, на які посилалася сторона обвинувачення.

Погоджуючись із висновками місцевого суду про те, що ОСОБА_7. не був обізнаний про злочинні наміри обвинуваченого ОСОБА_9 та невстановленої особи і не усвідомлював значення їх дій, апеляційний суд констатував правильність такого висновку, однак при цьому не дослідив й не перевірив зібраних у провадженні доказів, зокрема показань допитаних у судовому засіданні: обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_7., потерпілого ОСОБА_10, свідка ОСОБА_11, і не оцінив ці докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, як це передбачено приписами ст. 94 КПК.

Крім того, апеляційний суд не спростував доводів прокурора щодо несправедливості унаслідок м'якості заходу примусу, призначеного ОСОБА_9 Указуючи про дотримання місцевим судом вимог ст. 65 КК, суд апеляційної інстанції не зважив на те, що через наведену норму матеріального права реалізується принцип законності, справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання. Водночас цей суд не умотивував, чому призначене ОСОБА_9 покарання за своїм розміром він вважає адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу засудженого, з огляду на поведінку останнього в минулому та після заволодіння транспортним засобом.

За таких обставин доводи прокурора щодо порушення судом апеляційної інстанції ст. 419 КПК є обґрунтованими, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Оскільки ухвалу апеляційного суду постановлено з порушенням вимог кримінального процесуального закону, що в силу ст. 412 КПК є істотним, зазначене рішення підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч.1 ст. 438 цього Кодексу із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене, зважаючи на приписи ч. 10 ст. 31 КПК, ретельно з використанням усіх процесуальних можливостей перевірити всі доводи в апеляційній скарзі прокурора й у поданих на неї запереченнях сторони захисту, а також перевірити інші доводи, наведені в касаційній скарзі, дати на все вичерпну відповідь і ухвалити справедливе рішення, яке відповідає положенням ст. 370 цього Кодексу.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, суд

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 22 грудня 2014 року щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.