5-437км15 Про умисне вбивство, скоєне з корисливих мотивів у стані алкогольного сп'яніння - 07.07.2015 Прийняття

розглянувши касаційні скарги засудженої ОСОБА_9 та захисника засудженого ОСОБА_10 - ОСОБА_7 на вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 серпня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 26 березня 2014 року у кримінальному провадженні № 12012050800000154 щодо

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Максимівки Волноваського району Донецької області, мешканця АДРЕСА_1, такого, що не має судимості,

засудженого за вчинення злочинів, передбачених пунктами 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК, та

ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки м. Чапаєвська Самарської області (Російська Федерація), мешканки АДРЕСА_2, раніше судимої за вироком Першотравневого районного суду Донецької області від 10 грудня 2003 року за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільненої 07 травня 2008 року на підставі акта про помилування,

засудженої за вчинення злочинів, передбачених пунктами 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК,

Вказаним вироком місцевого суду до покарання у виді позбавлення волі засуджено:

-ОСОБА_10: за пунктами 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК - довічно з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 4 ст. 187 КК - на строк 15 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, на підставі ч. 1 ст. 70 КК засудженому визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

-ОСОБА_9: за пунктами 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК - на строк 14 років із конфіскацією всього майна, яке є її власністю; за ч. 3 ст. 185 КК - на строк 5 років; за ч. 4 ст. 187 КК - на строк 12 років із конфіскацією всього майна, яке є її власністю, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК засудженій визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років із конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_10 та ОСОБА_9 визнано винними та засуджено за вбивство, розбійний напад та крадіжку майна, вчинені за обставин, детально викладених у вироку, у 2012 році в м. Маріуполі.

Так, ІНФОРМАЦІЯ_5 о 15.30 год. ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у стані алкогольного сп'яніння, попередньо домовившись щодо таємного викрадення майна пенсіонера ОСОБА_11 (1939 року народження), прибули до будинку на АДРЕСА_3 Шляхом вільного доступу ОСОБА_10 проник до квартири № 40, а ОСОБА_9 залишилась у під'їзді, спостерігаючи за навколишньою обстановкою. Будучи поміченим господарем квартири ОСОБА_11, ОСОБА_10 вийшов за межі попередніх домовленостей із ОСОБА_9 і напав на потерпілого. Діючи з користі та бажаючи позбавити його життя, ОСОБА_10 схопив ОСОБА_11 руками за шию і зі значною силою стиснув її, чим заподіяв тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до смерті останнього. ОСОБА_9, увійшовши до квартири, побачила, що ОСОБА_11 лежить на підлозі. Після цього засуджені заволоділи грошима потерпілого на суму 400 грн.

Пізніше ОСОБА_10, будучи особою, яка вчинила умисне вбивство та розбій, за попередньою змовою з ОСОБА_9 у стані алкогольного сп'яніння 06 грудня близько 16.00 год. проникли у квартиру АДРЕСА_3, де вчинили розбійний напад на пенсіонерку ОСОБА_12 (1928 року народження). При цьому ОСОБА_10 обома руками зі значною силою стискав шию потерпілої, поки вона не перестала подавати ознаки життя. У цей час ОСОБА_9 заволоділа грошима потерпілої на суму 620 грн.

Крім того, 31 грудня о 15.00 год. ОСОБА_10 та ОСОБА_9, будучи особами, які раніше вчинили умисне вбивство та розбій, у стані алкогольного сп'яніння за попередньою змовою між собою проникли до квартири АДРЕСА_4, де вчинили розбійний напад на пенсіонерку ОСОБА_13 (1924 року народження). При цьому ОСОБА_10 схопив потерпілу обома руками за шию та стискав її зі значним зусиллям, поки остання не перестала подавати ознаки життя. ОСОБА_9 в цей час заволоділа грошима та майном потерпілої на загальну суму 496,97 грн.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_9 просить скасувати ухвалені щодо неї судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв'язку з істотними порушеннями кримінального процесуального закону під час слідства, порушенні її права на захист, а також у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженої через суворість. Вважає, що суди не повною мірою врахували всіх пом'якшуючих покарання обставин та даних про її особу. Вказує на те, що в матеріалах кримінального провадження відсутній запис судового засідання від 05 квітня 2013 року.

Захисник ОСОБА_10 - ОСОБА_7 у своїй скарзі, посилаючись на істотні порушення норм кримінального процесуального закону та неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_10 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що діяння його підзахисного за епізодом розбійного нападу на ОСОБА_11 та його вбивства підлягали окремій кваліфікації, оскільки засуджений ці злочини вчинив вперше і не вступав у попередню змову з ОСОБА_9; отже, на думку захисника, суд неправильно застосував положення ст. 70 КК. Скаржник указує на порушення права засудженого на захист, оскільки повноваження захисника ОСОБА_14 не було підтверджено належним чином. Зазначає, що у матеріалах провадження відсутній носій інформації, на якому зафіксовано судове засідання від 05 квітня 2013 року. Ухвала апеляційного суду, на думку захисника, не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників, які підтримали касаційні скарги сторони захисту, просили скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, пояснення прокурора, який вважав безпідставними касаційні вимоги, а судові рішення - законними, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

У відповідності до ст. 370 КПК ухвала апеляційного суду повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Згідно зі ст. 419 вказаного Кодексу суд апеляційної інстанції зобов'язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Згідно з ч. 2 ст. 8 КПК принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У силу цих приписів та ст. 20 КПК підозрюваний, обвинувачений, засуджений має право на захист, яке полягає у тому числі й у наданні йому можливості користуватися ефективною правовою допомогою захисника. У свою чергу суд зобов'язаний роз'яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.

Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.

Апеляційний суд при перегляді вироку суду першої інстанції зазначених вимог закону не дотримався.

Як убачається з матеріалів провадження, не погодившись із вироком суду, засуджені ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а також захисник останнього - ОСОБА_7 подали апеляційні скарги з доповненнями, у яких просили скасувати рішення місцевого суду і призначити новий розгляд провадження в суді першої інстанції, посилаючись на неповноту судового розгляду справи, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особам засуджених через суворість, а також на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Зокрема, захисник ОСОБА_7 у своїй апеляції наголошував на порушенні права засудженого ОСОБА_10 на захист, що полягало у недотриманні процедури призначення йому на досудовому слідстві захисника ОСОБА_14, у відсутності в останнього належним чином оформлених документів, які підтверджують повноваження адвоката, а також у недбалому виконанні захисником своїх обов'язків, що в судовому засіданні призвело до самообмови ОСОБА_15 у вчиненні ним інкримінованих злочинів. Про неналежну правову допомогу з боку захисника ОСОБА_16 вказувала й засуджена ОСОБА_9 у своїй апеляційній скарзі з доповненнями: зазначала, що цей адвокат всупереч ст. 47 КПК не узгоджував з нею позиції її захисту, внаслідок чого вона обмовила себе у вчиненні інкримінованих злочинів, а після постановлення вироку не надав допомоги в його оскарженні і не подав своєї апеляційної скарги.

Апеляційний суд, відмовивши у задоволенні апеляційних скарг, переконливих мотивів не навів та не дав вичерпних відповідей стосовно всіх доводів, викладених у апеляційних скаргах засуджених та захисника ОСОБА_7, в тому числі щодо причини розбіжностей у тексті журналу судового засідання від 15 квітня 2013 року, які містяться у матеріалах справи у т. 1 на аркуші 53 та у т. 3 на аркуші 200, а також щодо законності складу суду, який розглядав справу.

Залишаючи без задоволення апеляційні скарги сторони захисту, апеляційний суд обмежився лише констатуванням в ухвалі, що під час слідства ОСОБА_10 та ОСОБА_9 не заявляли клопотань про відсторонення захисників ОСОБА_14 і ОСОБА_16 від їх захисту, однак не перевірив, чи належним чином здійснювався захист прав засуджених.

Також апеляційний суд в ухвалі не спростував доводів засудженої ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_7 про те, що призначені захисники - адвокати ОСОБА_14 і ОСОБА_16 виконували свої обов'язки формально, не мали конфіденційних побачень з підзахисними, а також не ознайомилися з матеріалами кримінального провадження.

Крім того, апеляційний суд не врахував практики Європейського суду з прав людини, який наголошував, що у ситуаціях, коли нездатність призначеного адвоката ефективно здійснювати захист є об'єктивно очевидною, обвинувачений не мусить сам подавати відповідні скарги або привертати до цього увагу органів держави. У справі Санніно проти Італії (рішення № 30961/03 від 27 квітня 2006 року) національні суди призначали заявникові нових захисників на кожному слуханні, які не готувалися до участі у слуханнях та були незнайомі з його справою. Європейський суд постановив, що національний суд не зміг забезпечити ефективний захист, хоча заявник не скаржився на ситуацію до суду або своїм адвокатам.

За таких обставин доводи засудженої та захисника щодо порушення судом апеляційної інстанції ст. 419 КПК є обґрунтованими, тому касаційні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки ухвалу апеляційного суду постановлено з порушеннями кримінального процесуального закону, що в силу ст. 412 КПК є істотними, її не можна визнати законною, обґрунтованою та вмотивованою. А відтак, зазначене судове рішення щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_9 підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч.1 ст. 438 КПК із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене, ретельно з використанням усіх процесуальних можливостей перевірити всі доводи, наведені в апеляційних скаргах, а також перевірити інші доводи, викладені в касаційних скаргах, дати на все вичерпну відповідь та ухвалити справедливе рішення, яке відповідає положенням ст. 370 КПК.