Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Широян Т. А., суддів Солодкова А. А., Марчук Н. О.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого

ОСОБА_4 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 29 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 15 квітня 2015 року,

Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 29 грудня 2014 року

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Львова, який мешкає у АДРЕСА_1, раніше судимого 25 травня 2009 року Пустомитівським районним судом Львівської області за ч. 2 ст. 121 КК України до 7 років позбавлення волі, якого ухвалою суду від 25 липня 2012 року було звільнено від відбування покарання умовно-достроково з не відбутою частиною покарання на 2 роки 3 місяці 5 днів,

засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією майна.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_5, судові рішення щодо якого не оскаржуються.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 15 квітня 2015 року цей вирок залишено без змін.

Вироком суду ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він 14 березня 2014 року о 21.45 год. за попередньою змовою з ОСОБА_5, висловлюючи погрози потерпілій ОСОБА_6 про застосування щодо неї небезпечного для її життя і здоров`я насильства, з метою заволодіння її майном, проникли до її житла - у квартиру АДРЕСА_2, побили потерпілу, приставляючи також до її шиї металеву спицю для в'язання, і заволоділи її майном - грошима в сумі 390,0 грн., телефоном "Нокіа" та годинником марки "Полі", а всього заволоділи майном потерпілої на загальну суму 890,0 грн.

Внаслідок розбійного нападу потерпіла ОСОБА_6 отримала легкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення та закрити кримінальне провадження, посилаючись на недоведеність його вини у злочині, за який його засуджено. У обґрунтування своїх вимог вказує на однобічність та неповноту судового розгляду, неправильну оцінку доказів, в тому числі і тих, які, на його думку, його виправдовують.

Заслухавши доповідача, перевіривши касаційну скаргу та долучені

до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

За змістом касаційної скарги засуджений ОСОБА_4 оспорює фактичні обставини провадження, які були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанцій, і які перегляду, відповідно до вимог ст. 438 КПК України, у касаційному порядку не підлягають, а тому колегія суддів виходить з фактичних обставин, встановлених судом.

Перевіркою ухвалених щодо ОСОБА_4 судових рішень, встановлено, що судом досліджені всі обставини, які могли мати значення у цьому провадженні. Суд безпосередньо перевірив зібрані у справі докази з точки зору їх допустимості та достатності і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Обґрунтовуючи свій висновок щодо доведеності вини ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 187 КК України, а саме, у розбійному нападі на потерпілу ОСОБА_6 за обставин, встановлених судом і детально викладених у вироку, суд взяв до уваги показання самого засудженого, який не заперечував факту перебування у квартирі потерпілої разом з ОСОБА_5, показання потерпілої ОСОБА_7 про обставини вчинення щодо неї розбійного нападу двома особами, і, зокрема, про роль ОСОБА_4 у цьому злочині; показання свідка ОСОБА_8, який перебував в квартирі потерпілої під час розбійного нападу на неї і прямо вказував на ОСОБА_4, як на особу, яка брала участь у цьому злочині; показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10; дані протоколів огляду місця події та впізнання, а також висновки судово-медичної експертизи щодо характеру, локалізації, механізму утворення та ступеню тяжкості виявлених у потерпілої тілесних ушкоджень.

Судом дано належну оцінку показанням свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, на які засуджений посилається як на докази, що його виправдовують. Показання цих свідків судом визнані такими, що спростовуються матеріалами провадження, про що у вироку дано змістовне обґрунтування.

Аналогічні доводи засудженого ОСОБА_4, щодо непричетності його до вчинення розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_14 були предметом ретельної перевірки судом апеляційної інстанції, який, відповідно до вимог ст. 419 КПК України, перевірив усі доводи апеляції засудженого, аналогічні тим, що викладені ним у касаційній скарзі, та навів відповідні мотиви на їх спростування.

Згідно з встановленими у провадженні фактичними обставинами суд дії ОСОБА_4 правильно кваліфікував за ч. 3 ст. 187 КК України.

Покарання ОСОБА_4 призначено з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого, даних про його особу, а також усіх обставин, які впливають на відповідальність.

А тому підстав для задоволення касаційної скарги засудженого колегія суддів не вбачає.

Оскільки з касаційної скарги засудженого та доданих до неї копій судових рішень не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги, то згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 29 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 15 квітня 2015 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.