Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Крещенка А.М., Єлфімова О.В.,

ознайомившись з касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Доманівського районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 23 березня 2015 року,

Вказаним вироком місцевого суду, залишеним без зміни вищезазначеною ухвалою апеляційного суду, засуджено

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1., громадянку України, не судиму, уродженку села Зелений Яр Доманівського району Миколаївської області, мешканку АДРЕСА_1,

- за ч. 4 ст. 368 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням на 3 роки права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, без конфіскації майна.

На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_2 позбавлено 11 рангу державного службовця та згідно ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням протягом трирічного іспитового строку з покладенням обов'язків, передбачених пп. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням на 2 роки права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, без конфіскації майна, та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням протягом дворічного іспитового строку з покладенням обов'язків, передбачених пп. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України. Судові рішення щодо останньої в касаційному порядку не оскаржуються.

Згідно вироку, ОСОБА_2, будучи начальником відділу Держземагентства у Доманівському районі Миколаївської області, в червні 2013 року вимагала у ОСОБА_4 10 000 грн за отримання витягу з Державного земельного кадастру та іншої документації для реєстрації права оренди земельної ділянки, якому також повідомила, що в разі невиконання її вимог про передачу коштів вона не видасть витяг та повідомить правоохоронні органи про самозахват земельної ділянки, у зв'язку із чим останній 16.09.2013 передав пособниці ОСОБА_3 зазначену суму коштів для передачі ОСОБА_2

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, недоведеність, неповноту судового розгляду та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вказані судові рішення та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_2

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанцій і перегляду в касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають, а невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнота судового розгляду, на що посилається захисник у касаційній скарзі, самі по собі можуть бути підставою для зміни чи скасування вироку місцевого суду, згідно до вимог ст. ст. 409, 410 КПК України, апеляційним судом.

Отже, в касаційній скарзі захисника відсутні посилання на підстави для зміни чи скасування судових рішень судом касаційної інстанції, передбачені ч. 1 ст. 438 КПК України.

Твердження захисника про недоведеність вини ОСОБА_2 в одержанні нею, як службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди є безпідставними, оскільки протилежні висновки суду в цій частині ухвалено, у відповідності до вимог ст. 370 КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Такі висновки відповідають показанням потерпілого ОСОБА_4 про обставини неодноразового вимагання ОСОБА_2 у нього 10 000 грн за підготовку документації для реєстрації права оренди земельної ділянки, які він 16.09.2013 передав за вказівкою останньої через ОСОБА_3; даним протоколу від 19.09.2013 про результати негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-відео контролю розмов, звуків, рухів та дій; даним аудіо-, відеозаписів розмов (та їх роздруківок) між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які підтверджують факт вимагання засудженою неправомірної вигоди, в разі ненадання якої остання повідомляла ОСОБА_4, що він втратить право користування земельною ділянкою.

Визнавши ці докази достовірними та оцінивши їх в сукупності з іншими фактичними даними, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 в скоєнні вказаного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував її дії, обґрунтовано спростувавши доводи захисника та засудженої про відсутність у останньої попередньої змови із ОСОБА_3 на вчинення злочину.

Достовірність показань свідків, протоколів та результатів експертиз, які підтверджують факт передачі засудженій ОСОБА_3 ОСОБА_4 10 000 грн у касаційній скарзі не оспорюються.

Безпідставними є доводи захисника про те, що витяг з ДЗК, за видачу якого ОСОБА_2 вимагала неправомірну вигоду, потерпілий отримав на руки 09.08.2013, а отже у нього не було необхідності надавати засудженій неправомірну вигоду. Вказане спростовується показаннями ОСОБА_4 про те, що для належного оформлення вказаного витягу необхідно було підписати акт приймання-передачі виконаних робіт, що уповноважена була зробити засуджена. Натомість остання забрала у нього вказаний витяг разом з іншими документами та натякала, що поверне пакет документів після надання їй "матеріальної допомоги".

Перевірялись судом апеляційної інстанції і доводи захисника про недопустимість вищезазначених доказів (протоколу та матеріалів негласних слідчих дій), за результатом чого встановлено, що негласні слідчі дії проведені на підставі відповідних ухвал слідчого судді про дозвіл на їх проведення, а клопотання останнього про виключення вказаних доказів розглянуто судом першої інстанції із дотриманням вимог ст.ст. 358, 359 КПК України, з постановленням мотивованої ухвали про відмову в його задоволенні.

Обґрунтовано відкинуті судом апеляційної інстанції і твердження захисника про начебто провокацію злочину працівниками СБУ, спростовуючи які апеляційний суд послався на дані заяви ОСОБА_4 про вимагання ОСОБА_2 у нього хабара за оформлення права оренди на земельну ділянку, просив залучити його як потерпілого та добровільно надав 10 000 грн для викриття злочинних дій останньої, а в подальшому надав докладні пояснення щодо обставин злочину.

Покарання засудженій призначено з урахуванням загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, та є справедливим.

Апеляційний суд, у відповідності до вимог ст. 419 КПК України, вмотивувавши свої висновки, обґрунтовано залишив без зміни вирок суду першої інстанції, а доводи захисника на спростування вищезазначених висновків не переконливі.

Отже, з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для її задоволення немає.

Зважаючи на зазначене, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Доманівського районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 23 березня 2015 року стосовно ОСОБА_2.

Ухвала оскарженню не підлягає.