Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Зубара В. В.,

суддів Кульбаби В.М., Пойди М.Ф.,

при секретарі Петрику В.В.,

за участю прокурора Хейлик Н.М.,

захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2

розглянувши в судовому засіданні матеріали провадження відносно ОСОБА_3 за касаційною скаргою підозрюваного ОСОБА_3 та його захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17 лютого 2015 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 січня 2015 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління МВС України та обрано ОСОБА_3, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17 лютого 2015 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на вказану ухвалу слідчого судді.

У касаційній скарзі підозрюваний ОСОБА_3 та його захисники ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просять скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому посилаються на те, що ухвала апеляційного суду постановлена всупереч положенням Конституції України (254к/96-ВР) , Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (995_004) , норм КПК (4651-17) , якими гарантовано право на апеляційне оскарження судових рішень, та з істотними порушеннями норм кримінального процесуального законодавства, які полягають, на думку авторів касаційної скарги, в тому, що апеляційним судом не враховано, що норми КПК (4651-17) не містять заборони на оскарження ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що у контексті визначення запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та оскарження таких судових рішень поняття "обрання" запобіжного заходу та "застосування" запобіжного заходу є рівнозначними, що у випадках неоднозначного регулювання питань кримінального провадження застосовуються загальні засади кримінального провадження, які визначені ст. 9 КПК.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників, які підтримали касаційну скаргу, думку прокурора, яка вважала, що касаційна скарга підозрюваного та захисників підлягає до часткового задоволення, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування судових рішень є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

З матеріалів провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді від 23 січня 2015 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління МВС України та обрано ОСОБА_3, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На вказану ухвалу захисниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій вони просили скасувати зазначену ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого про обрання щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17 лютого 2015 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою.

Постановляючи ухвалу, апеляційний суд послався на те, що ухвала слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яка постановлена відповідно до вимог ч. 6 ст. 193 КПК, оскарженню, згідно з положеннями ст. 309 КПК, в апеляційному порядку не підлягає і, відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК, відмовив у відкритті апеляційного провадження.

При цьому в ухвалі апеляційного суду зазначено, що за змістом ч. 1 ст. 309 КПК в апеляційному порядку може бути оскаржена тільки ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зазначені висновки апеляційного суду суперечать вимогам кримінального процесуального закону.

Так, заборони щодо оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу ні ст. 193 КПК, ні ч. 1ст. 309 КПК не передбачено.

Поряд з цим, виходячи зі змісту диспозицій ст. ст. 177, 178, 194, 196 КПК, терміни "застосування запобіжного заходу" та "обрання запобіжного заходу" є рівнозначними і чіткого розмежування між вказаними поняттями кримінальний процесуальний закон не містить.

Згідно з ч. 6 ст. 9 КПК у випадках, коли положення КПК (4651-17) не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК ( у тому числі забезпечення права на оскарження процесуальних рішень).

Виходячи з наведеного, ухвала слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до вищезазначених положень КПК (4651-17) , є предметом оскарження в апеляційному порядку.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 КПК.

При цьому, положення ст. 394 КПК не містять будь-яких заборон щодо оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За таких обставин, рішення апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав, що апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, не ґрунтується на вимогах закону.

Враховуючи зазначене та виходячи з положень Конституції України (254к/96-ВР) , Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (995_004) , норм КПК (4651-17) , порушення, допущені судом апеляційної інстанції, на думку колегії суддів, є істотними, а тому касаційна скарга підозрюваного ОСОБА_3 та його захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підлягає задоволенню, ухвала апеляційного суду, яка постановлена з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, - скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно розглянути доводи апеляційної скарги захисників та постановити законне і мотивоване рішення.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 376, 434, 436 КПК, колегія суддів

Касаційну скаргу підозрюваного ОСОБА_3 та його захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17 лютого 2015 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 січня 2015 року - скасувати, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення й оскарженню не підлягає.