Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів: Солодкова А.А., Марчук Н.О.,

при секретарі судового засідання Краснощок О.В.,

за участю:

прокурора Лубіної Н.В.,

захисника ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),

переглянула в судовому засіданні вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 24 червня 2014 року за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2

Зазначеним вироком, залишеним без зміни судом апеляційної інстанції, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Мукачеве, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, засуджено за ч. 2 ст. 149 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності.

Стягнуто з ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_3 20 000 грн.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він у період приблизно із середини листопада по 16 грудня 2009 року, маючи на меті завербувати, перемістити та передати осіб з метою їх подальшої сексуальної експлуатації, спланувавши наперед свої дії, діючи умисно, з корисливих мотивів, будучи знайомим із ОСОБА_3 та ОСОБА_4, знаючи, що останні внаслідок збігу тяжких сімейних і матеріальних обставин перебували в уразливому стані, використовуючи їх такий стан, шляхом обману, що виразилося в обіцянці працевлаштувати на роботу продавцями - офіціантками в м. Москві Російської Федерації, вербував їх надати свою згоду на виїзд у м. Москву РФ. У середині грудня 2009 року він отримав згоду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на виїзд за кордон під надуманим приводом для працевлаштування продавцями - офіціантами в м. Москві РФ.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2 умисно, з корисливих мотивів, з метою переміщення та передачі осіб для їх сексуальної експлуатації 16 грудня 2009 року приблизно об 11.00 год., перебуваючи у м. Мукачеві біля будинку № 96 на вул. Духновича, посадив ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у мікроавтобус "Форд Транзит", державний номерний знак НОМЕР_1, маршрутом слідування Мукачеве-Москва. Однак на виїзді з м. Мукачевого ОСОБА_4 виявила, що забула вдома паспорт громадянина України, через що не змогла б перетнути кордон, після чого, незважаючи на вимогу ОСОБА_2 забрати паспорт та поїхати в Москву, відмовилася від поїздки й покинула мікроавтобус.

16 грудня 2009 року ОСОБА_2, продовжуючи свої злочинні дії, умисно, з корисливих мотивів, перемістив ОСОБА_3 за кордон у м. Москву РФ, де приблизно о 03.00 год. в одній із квартир будинку АДРЕСА_2 передав її для подальшої сексуальної експлуатації невстановленій особі на ім'я ОСОБА_5, за що отримав від останньої гроші в сумі 600 доларів США.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 порушує питання про скасування судових рішень і про призначення нового розгляду в суді першої інстанції, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Свої вимоги обґрунтовує тим, що злочин, за який його засуджено, він не вчиняв, а матеріали кримінального провадження не містять доказів його винуватості. Посилається на неповноту досудового та судового слідства, зазначає, що обвинувачення ґрунтується на суперечливих показаннях свідків і потерпілих. Стверджує, що всі процесуальні дії та рішення, прийняті слідчим, є недопустимими, оскільки порушено порядок збирання доказів. Наголошує, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст. 419 КПК, не надав оцінки всім доводам апеляційної скарги й доповненням до неї його захисників.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали доводи касаційної скарги, думку прокурора, який просив скаргу засудженого залишити без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого підлягає задоволенню частково з таких підстав.

З касаційної скарги вбачається, що засуджений оскаржує правильність установлення судом фактичних обставин справи. Проте ці обставини згідно зі ст. 438 КПК перегляду в касаційному порядку не підлягають. Касаційний суд також не перевіряє вироків та ухвал щодо неповноти й однобічності досудового і судового слідства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції, зокрема, слід проаналізувати і співставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляції, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідний кримінальний чи кримінальний процесуальний закон.

Зазначені вимоги закону в цій справі апеляційним судом виконано не повною мірою.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_1, не погоджуючись із вироком міського суду, подали апеляційні скарги, в яких порушували питання про скасування вироку та виправдання ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 149 КК.

Мотивуючи свої доводи, захисники зазначали, що вирок міського суду є незаконним, постановлений з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а обвинувачення ОСОБА_2 обґрунтовано суперечливими показаннями потерпілих та свідків. Стверджували про безпідставність відмови у відводі судді Морозової Н.Л. Також посилались на недопустимість всіх доказів, зібраних органом досудового слідства, оскільки слідчий Рачкулинець Б.С. та прокурор Ісак В.М. не мали належних повноважень на проведення розслідування у цьому кримінальному провадженні. Зазначали, що судом не встановлено та у вироку не вказано, в чому саме полягало перебування потерпілих в уразливому стані, не підтверджено факт передачі потерпілої ОСОБА_3 іншій особі в м. Москві та зайняття нею проституцією, скоєння злочину з корисливим мотивом і щодо 2-х осіб тощо.

Між тим апеляційний суд усупереч вимогам ч. 2 ст. 419 КПК України в ухвалі не навів переконливих аргументів на спростування доводів, наведених в апеляціях, та докладних мотивів прийнятого у зв'язку з цим рішення.

У своїй ухвалі суд в описово-мотивувальній частині не виклав повний зміст апеляцій на обґрунтування незаконності вироку суду першої інстанції, ретельно не проаналізував наведених тверджень захисників, не перевірив відповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, правильність кваліфікації його дій, що могло вплинути на вирішення питання про винуватість засудженого та на правильність застосування кримінального закону.

Ці порушення вимог кримінального процесуального закону відповідно до ст. 412 КПК є істотними, оскільки порушили права учасників судового провадження на об'єктивний і неупереджений розгляд справи в апеляційному порядку та вимоги ст. 419 КПК, що є підставою для скасування судового рішення.

З огляду на викладене ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно усунути зазначені недоліки, повно і всебічно перевірити всі доводи апеляційних скарг, розглянути питання щодо обґрунтованості доводів касаційної скарги засудженого ОСОБА_2 та постановити рішення з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

Керуючись статтями 433- 436, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 24 червня 2014 року щодо ОСОБА_2 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.