Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Горбатюка С.А. (доповідач) Суддів Мороз Л.Л. Шведа Е.Ю. секретар судового засідання Носенко Л.О.,

за участі за участі: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку у залі суду справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про скасування розпорядження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Личаківського районного суду м. Львова від 15 липня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року

У лютому 2009 року ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у Личаківському районному суді м. Львова пред'явили позов до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про скасування розпорядження.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради 17 грудня 2008 року прийняла розпорядження № 1230 "Про надання дозволу на проведення реконструкції горища під мансардні приміщення АДРЕСА_1 в зв'язку з аварійним станом даху". Цим розпорядженням без їхньої згоди було надано дозвіл власникам інших квартир у будинку на проведення реконструкції горищного простору під мансардні приміщення квартири АДРЕСА_1.

Вважають, що вказане розпорядження суб'єктом владних повноважень прийнято без дотримання вимог частини другої статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", статей 357, 369 Цивільного кодексу України. Крім того, воно є таким, що порушує право позивачів на збільшення площі квартири за рахунок спільної власності у будинку й право на участь в майбутньому у приватизації земельної ділянки для обслуговування будинку, оскільки при розподілі земельної ділянки власники АДРЕСА_1 будуть мати право на більшу площу земельної ділянки.

Просили визнати незаконним розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 17 грудня 2008 року № 1230 "Про надання дозволу на проведення реконструкції горища під мансардні приміщення АДРЕСА_1 в зв'язку з аварійним станом даху" та зобов'язати відповідача утриматись від надання згоди на надбудову будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_5 та приватизацією ними земельної ділянки.

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 15 липня 2011 року, залишеною без зміни ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права ОСОБА_4 оскаржив їхні рішення у касаційному порядку. У касаційній скарзі просить рішення судів скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову, або справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовляючи у задоволенні позову, а отже й вирішуючи даний спір по суті, виходили із того, що він є публічно-правовим і підлягав вирішенню відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Колегія суддів вважає таку правову позицію судів попередніх інстанцій помилковою, оскільки вона не відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною першою статті 17 цього ж Кодексу передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Також згідно із статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Як видно з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є правомірність рішення органу місцевого самоврядування щодо надання дозволу на проведення реконструкції горищного простору у житловому будинку, яке реалізоване у зв'язку із виготовленням проекту, виконанням будівельних робіт з реконструкції об'єкту нерухомого майна, прийняттям його в експлуатацію, а в решті й у зв'язку із виданням особам свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна та реєстрацією відповідного права у встановленому порядку.

Рішення органу місцевого самоврядування, яке оскаржується, за своєю правовою природою є не нормативно-правовим актом, воно є актом індивідуальної дії одноразового застосування, за приписами якого виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією суб'єктами цих правовідносин певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Цей акт вичерпав свою дію фактом його виконання.

Отже, даний спір втратив публічно-правовий характер, а тому ця справа не підлягає вирішенню у відповідності з Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суди суду першої та апеляційної інстанцій не виконали вимог вказаного процесуального законодавства й ухвалили у справі рішення з порушенням норм процесуального закону, які підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку із тим, що дана справа не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Личаківського районного суду м. Львова від 15 липня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про скасування розпорядження скасувати, а провадження у цій справі закрити.

Роз'яснити, що даний спір може бути вирішений загальним судом відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) .

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.