Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Квасневської Н.Д., Крещенка А.М.,

ознайомившись з касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 січня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 23 березня 2015 року,

Вказаним вироком місцевого суду, залишеним без зміни вищезазначеною ухвалою апеляційного суду, засуджено

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,

- за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 25 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Згідно вироку ОСОБА_2 10.03.2011 о18:30 біля домогосподарства АДРЕСА_2 на ґрунті неприязних стосунків з ОСОБА_3 ударив останнього по голові металевим прутом з привареною гайкою, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вказані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанцій і перегляду в касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають, а невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнота судового розгляду, на що посилається захисник у касаційній скарзі, самі по собі можуть бути підставою для зміни чи скасування вироку місцевого суду, згідно до вимог ст. ст. 409, 410 КПК України, апеляційним судом.

Отже, в касаційній скарзі захисника відсутні посилання на підстави для зміни чи скасування судових рішень судом касаційної інстанції, передбачені ч. 1 ст. 438 КПК України.

Твердження захисника про невинуватість ОСОБА_2 в умисному спричиненні ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень є безпідставними, оскільки протилежні висновки суду в цій частині ухвалено, у відповідності до вимог ст. 370 КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Такі висновки, як вбачається з оскаржених рішень, відповідають показанням засудженого ОСОБА_2, який не заперечував того, що 10.03.2011 між ним та потерпілим виник конфлікт на ґрунті неприязних стосунків; показанням потерпілого ОСОБА_3 про те, як 10.03.2011 засуджений ударив його по голові якимось предметом, від чого він втратив свідомість; показанням свідка ОСОБА_4 про конфлікт між засудженим та потерпілим, під час якого останній втратив свідомість, а потім вона виявила у нього на голові кров, та попросила відвезти чоловіка до лікарні; показанням свідків-понятих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про вилучення 12.03.2011 з будинку потерпілого футболки з плямами бурого кольору, а з будинку засудженого металевого предмету, яким, як тоді ж повідомив сам ОСОБА_2, він наніс удар потерпілому; показанням свідка ОСОБА_7, який на прохання дружини потерпілого 12.03.2011 возив останнього в лікарню в м. Прилуки, а потім у м. Київ, оскільки за повідомленням лікаря травма у ОСОБА_3 виявилась складною; показанням свідка ОСОБА_8, який обробляв рану потерпілого та здійснив запис в журналі реєстрації хворих; даним протоколу слідчого експерименту від 18.08.2014, під час якого потерпілий пояснив обставини злочину; даним довідки Прилуцького ВДАІ про відсутність в базах даних відомостей щодо причетності ОСОБА_3 до ДТП; даним довідки Прилуцької ЦРЛ щодо здійснення запису в журналі обліку прийому хворих про звернення 10.03.2011 о 21:15 ОСОБА_3 та поставлений йому діагноз; висновку експерта № 217 від 31.10.2014 про характер, локалізацію й тяжкість заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень.

Визнавши ці докази достовірними та оцінивши їх в сукупності з іншими фактичними даними, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та правильно кваліфікував його дії.

При цьому показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які на думку захисника доводять невинуватість ОСОБА_2, обґрунтовано відкинуті судом першої інстанції як непослідовні, суперечливі та такі, що дані відповідно матір'ю засудженого та особою, якій остання розповідала про відомі їй обставини.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_2 вчинив злочин у стані необхідної оборони перевірялись апеляційним судом та були спростовані, оскільки, як встановлено, "протизаконні" дії потерпілого, на які вказував засуджений, за своїм характером та об'єктивними проявами не були такими, що досягли ступеня суспільної небезпечності і викликали у останнього стан необхідної оборони, у зв'язку із чим підстав для перекваліфікації дій засудженого на ст. 124 КК України у суду не було.

Розмір морального відшкодування визначений судом з урахуванням вимог ст.ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України і є обґрунтованим.

Покарання засудженому призначено з урахуванням загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, та є справедливим.

Апеляційний суд, у відповідності до вимог ст. 419 КПК України, вмотивувавши свої висновки, обґрунтовано залишив без зміни вирок суду першої інстанції, а доводи захисника на спростування вищезазначених висновків не переконливі та недостатні.

Отже, з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для її задоволення немає.

Зважаючи на зазначене, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 січня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 23 березня 2015 року стосовно ОСОБА_2.

Ухвала оскарженню не підлягає.