Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Рибченка А.О.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року у справі № 804/2659/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста-Індастріал" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень - рішень,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Веста-Індастріал" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Веста-Індастріал") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська), в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення від 28 жовтня 2013 року № 0003082201, № 0003122201 та № 0003032201.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року, позов задоволено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та валютного законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2012 року, з податку на додану вартість та іншого законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 травня 2013 року.

За результатами перевірки 13 вересня 2013 року відповідачем складено акт № 448/04-66-221/32702174 (далі по тексту - Акт перевірки).

За висновками вказаного Акту проведеною перевіркою встановлені, зокрема, такі порушення, допущенні позивачем:

- заниження від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у 2012 році (наростаючим підсумком) у сумі (-) 41396939,58 грн.;

- підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, статті 192 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим підприємством занижено ПДВ до сплати (стр. 25 Декларації) всього у сумі 11846504 грн., в т.ч. у липні 2012 року - 4081325 грн., грудні 2012 року - 4578339 грн., завищено залишок від'ємного значення ПДВ (стр. 24 Декларацій) на 5419639 грн. та завищено заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ (стр. 23.1 Декларації) в сумі 18228502 грн.

На підставі вказаних висновків податковим органом 28 жовтня 2013 року прийнято податкові повідомлення - рішення:

№ 0003082201, яким ТОВ "Веста-Індастріал" збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 17769756 грн.;

№ 0003122201, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 18228502 грн.;

№ 0003032201, яким ТОВ "Веста-Індастріал" зменшений розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 5419639 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків про недоведення відповідачем факту порушення позивачем норм податкового законодавства, у зв'язку з чим підстав для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення у відповідача не було.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами, підставою для висновків податкового органу про допущення платником податків порушень вимог податкового законодавства слугували судження щодо збитковості операцій з реалізації акумуляторних батарей на експорт. Крім того, в акті перевірки зазначено, що ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська та Лівобережною ОДПІ складено акти невиїзної документальної перевірки від 12 листопада 2012 року за № 195 224/36093812 та від 13 листопада 2012 року за № 5056/225/24225519, якими встановлено порушення контрагентами позивача - ТОВ "ТД Ідея Ліхт Україна" та ТОВ "Прима Трейд 96" статті 185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями.

Відповідно до приписів пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України (2755-17) ) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

За результатами аналізу наведених правових норм суди дійшли правильного висновку, що реалізація товарів за ціною, нижчою за собівартість та звичайну ціну, впливає на податкові зобов'язання, що виникають з реалізації таких товарів та не може впливати на показники податкової звітності, сформовані за операціями з придбання сировини для виготовлення таких товарів.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2. названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені у статті 200 ПК України.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.3, підпункту "б" пункту 200.4 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що визначальним фактором права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 236, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року у справі № 804/2659/14 залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.