Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 4 червня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2015 року по справі № 808/1487/15

за позовом ОСОБА_4

до Хортицького відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (далі - ВДВС)

третя особа Запорізька обласна кредитна спілка "Довіра"

про визнання дій протиправними, скасування постанов про стягнення виконавчого збору та арешт майна,

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Хортицького відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, третя особа Запорізька обласна кредитна спілка "Довіра", в якому просила: визнати протиправними дії ВДВС щодо винесення постанови від 15 липня 2012 року ВП № 33250710 про стягнення з боржника виконавчого збору, скасувати постанову від 15 липня 2012 року ВП № 33250710 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 28585 грн., як таку, що винесена з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) ; зняти арешт з майна позивача, накладеного постановою від 15 липня 2012 року ВП № 33250710 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження".

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 4 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ВДВС 7 липня 2012 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 33250710 з виконання виконавчого листа № 2/0825/409/2 від 7 червня 2012 року, виданого Хортицьким районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_4 на користь Кредитної спілки "Довіра" суми боргу у розмірі 285850 грн. Пунктом другим вказаної постанови позивачу надано термін для добровільного виконання рішення суду до 14 липня 2012 року та роз'яснено, що у разі невиконання рішення у встановлений строк рішення виконується у примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

15 липня 2012 року після закінчення строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, оскільки позивачем зазначене рішення суду добровільно не було виконано, ВДВС винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 28585 грн. та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Не погоджуючись із зазначеними постановами ВДВС від 15 липня 2012 року, ОСОБА_4 звернулась до суду про їх скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскаржувані постанови прийняті відповідачем відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Розглядаючи справу, суди виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Частиною першою статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державних виконавців) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Частиною 4 статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 383 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори щодо оскарження дій органів державної виконавчої служби по виконанню рішень, ухвал, постанов цивільних судів.

Оскільки у справі, що розглядається, суди помилково прийняли до свого провадження і розглянули справу, яка не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, ухвалені в цій справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в ній.

Отже, заявлені позовні вимоги мають розглядатися місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 4 червня 2015 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2015 року підлягають скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 220, 222, п. 7 ч. 1 ст. 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 4 червня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2015 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Хортицького відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, третя особа Запорізька обласна кредитна спілка "Довіра" про визнання дій протиправними, скасування постанов про стягнення виконавчого збору та арешт майна закрити.

Роз'яснити ОСОБА_4 право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.