Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів Тракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про визнання дій неправомірними та зобов`язання призначити пенсію на пільгових умовах,

У серпні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва, уточнивши який просив визнати неправомірними дії та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва від 25 жовтня 2013 року № 28/2 про відмову у призначенні йому пенсії на пільгових умовах та зобов'язати відповідача зарахувати до його пільгового стажу періоди роботи з 1 листопада 1979 року по 1 березня 1982 року, з 1 березня 1982 року по 1 березня 1983 року, з 1 березня 1983 року по 1 грудня 1983 року, з 1 грудня 1983 року по 8 грудня 1985 року, з 18 липня 1988 року по 1 листопада 1989 року, з 1 листопада 1989 року по 2 січня 1992 року, призначити, нарахувати та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах, починаючи з 19 лютого 2013 року, врахувавши при розрахунку пенсії вищезазначені періоди роботи.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відсутність уточнюючих довідок щодо особливого характеру роботи та не проведення атестації робочих місць, на яких він працював, не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2014 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судового рішення суду апеляційної інстанції та зміну рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач працював: з 1 листопада 1979 року по 1 березня 1982 року - майстром, з 1 березня 1982 року по 1 березня 1983 року - в.о. виконроба, з 1 березня 1983 року по 1 грудня 1983 рік - майстром, з 1 грудня 1983 року по 8 грудня 1985 року - виконробом, з 18 липня 1988 року по 1 листопада 1989 року - майстром, з 1 листопада 1989 року по 2 січня 1992 року - виконробом БМУ "Глиноземпромбуд" тресту "Промбуд" комбінату "Миколаївпромбуд". Пільговий стаж позивача складає 9 років 6 місяців 24 дні.

19 лютого 2013 року, після досягнення 56-річного віку, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Однак, рішенням № 28/2 від 25 жовтня 2013 року відповідач відмовив йому у призначенні вказаної пенсії у зв'язку з неможливістю підтвердження особливого характеру роботи заявника через відсутність уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій та результатів атестації робочих місць.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_4 має необхідний стаж, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, а відсутність відомостей про особливий характер роботи та відсутність результатів атестації робочих місць не позбавляє позивача права на призначення вказаної пенсії.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вищенаведеній нормі закону висновки судів першої та апеляційної інстанцій зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, до того ж, не ґрунтуються на законі.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст. 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Однак, суди першої та апеляційної інстанцій вищенаведених вимог не врахували. Дійшовши висновку про те, що пільговий стаж позивача складає 9 років 6 місяців 24 дня, в порушення вимог ст. 159 КАС України не перевірили чи достатньо вказаного стажу для призначення позивачу пенсії відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та чи наявний у нього інший пільговий стаж, який підлягає зарахуванню на підставі зазначеного Закону.

Крім того, зазначаючи про віднесення посад, на яких працював позивач у зазначені періоди, до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11 березня 1994 року (162-94-п) , суди не врахували, що вказаний Список до позивача не може бути застосовано, оскільки при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, чинні на момент роботи особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно ч. 2 ст. 227 цього Кодексу підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, коли судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанцій в силу положень ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можуть залишатися без змін і підлягають скасуванню на підставі ч. 2 ст. 227 КАС України з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва задовольнити частково.

Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.