Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012

у справі № 2а-1216/11/2670

за позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Києво-Святошинської філії Концерну РРТ

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м.Києва від 29.11.2010 № 0053531502/0, № 0053521502/0, № 0053511502/0 та від 30.11.2010 № 0043941501/0, № 0043931501/0, № 0043921501/0. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присуджено на користь позивача.

Державна податкова інспекція у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ДПІ у Святошинському районі м.Києва проведена невиїзна документальна перевірка Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Києво-Святошинської філії Концерну РРТ щодо своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість до бюджету, за результатами якої складено акти від 30.11.2010 № 15-110/3443 та № 15-110/3444.

Актами перевірок від 30.11.2010 № 15-110/3443 та № 15-110/3444 зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі - Закону № 2181-ІІІ (2181-14) ), що полягало у несплаті узгоджених сум податкових зобов'язань протягом граничних строків, визначених цим Законом.

На підставі актів перевірки складено оспорювані позивачем податкові повідомлення-рішення.

За податковими повідомленнями-рішеннями від 29.11.2010 № 0053531502/0, № 0053521502/0, № 0053511502/0 та від 30.11.2010 № 0043941501/0, № 0043931501/0, № 0043921501/0 до позивача на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ застосовані штрафні санкції в загальній сумі 1200238,70 грн.

Штрафні санкції визначені виходячи з сум податкового боргу з податку на прибуток та податку на додану вартість за 2005 рік, 11 місяців 2006 року, що включений ДПІ у Святошинському районі м.Києва до кредиторських вимог в сумі 3061752,49 грн., заявлених у справі № 43/709 про банкрутство Державного підприємства "Центр технічної експлуатації і управління радіорелейних ліній, радіомовлення, радіозв'язку і телебачення", правонаступником якого є позивач.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 17.06.2010 у справі про банкрутство затверджено мирову угоду між сторонами у процедурі розпорядження майном боржника, згідно з якою узгоджено розстрочення строком на 60 місяців сплати частини заборгованості перед кредитором - ДПІ у Святошинському районі м.Києва в сумі 2961752,49 грн., до якої включається податковий борг з податку на прибуток та податку на додану вартість за 2005 рік, 11 місяців 2006 року.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до п.п. 14.1.4. п. 14.1 ст. 14 Закону № 2181-ІІІ розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань у межах процедури відновлення платоспроможності боржника відповідно до законодавства з питань банкрутства здійснюються на умовах, передбачених мировою угодою.

Отже, розстрочення податкових зобов'язань у межах процедури відновлення платоспроможності боржника відповідно до законодавства з питань банкрутства здійснюються на умовах, передбачених мировою угодою. Строки сплати заборгованості з податків, включеної до кредиторських вимог, визначаються такою мировою угодою. На зазначену заборгованість не поширюються строки погашення податкових зобов'язань, передбачені Законом № 2181-ІІІ (2181-14) .

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів стосовно відсутності у податкового органу правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань, які були розстрочені за мировою угодою, укладеною у межах процедури відновлення платоспроможності боржника відповідно до законодавства з питань банкрутства.

Разом з тим суд касаційної інстанції знаходить безпідставним застосування до спірних відносин положень ст. 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Строки погашення податкового зобов'язання визначені пунктом 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ.

Відповідно до п. 17.3. ст. 17 Закону № 2181-ІІІ сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Таким чином, штрафні санкції, нараховані податковим органом платнику податків на підставі Закону № 2181-ІІІ (2181-14) належать до податкових зобов'язань - зобов'язань платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені Законом.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, не поширюються на штрафні санкції, що застосовуються контролюючим органом на підставі Закону України Закону № 2181-ІІІ (2181-14) .

Однак з огляду на те, що безпідставне застосування при вирішення даної справи ст. 250 ГК України не призвело до неправильного вирішення спору, суд касаційної інстанції вважає за правильне залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 - без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.