808/9875/13-а Про визнання протиправними дій Інспекції з питань захисту прав споживачів, визнання протиправними та скасування проектів рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, прийнятих на підставі акту перевірки характеристик продукції, визнання протиправним і скасування протоколу про виявлене порушення, та скасування постанови про накладення штрафних санкцій - 14.01.2016 Прийняття

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "САВ-Дістрибьюшн" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 5 березня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року та на додаткову постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року у справі № 808/9875/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "САВ-Дістрибьюшн" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області про визнання протиправними дій, -

У грудні 2013 року ТОВ "САВ-Дістрибьюшн" звернулося в суд з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправними і скасувати проекти рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, прийнятих на підставі акту перевірки характеристик продукції № 000131 від 06.11.2013; визнати протиправним і скасувати протокол про виявлене порушення вимог ст. 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" та ст. 15 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" № 000066 від 11.11.2013; скасувати постанову про накладення штрафних санкцій № 000068 від 14.11.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що належно застосоване маркування Національним знаком відповідності на продукції, зазначеній в акті перевірки, було у наявності на містилося на упаковці товару, етикетці, супровідній документації та було продемонстровано посадовим особам відповідача під час проведення перевірки, а тому висновки відповідача ґрунтуються лише на припущеннях та не відповідають вимогам Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" (2735-17) та Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" (2736-17) .

Додатковою постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" (04112, місто Київ, вулиця Дорогожицька, будинок №1; ідентифікаційний код 35625082) на користь Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 (тридцять) коп.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ТОВ "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу від 06.11.2013 № 298 та направлення на проведення перевірки від 06.11.2013 № 156-IIр фахівцями Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області проведено позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складений акт перевірки характеристик продукції від 06.11.2013 № 000131 (далі - Акт перевірки), яким встановлені факти розповсюдження продукції зазначеної в п.п.1-8 акту перевірки характеристик продукції від 06.11.2013 № 000131 без нанесення Національного знаку відповідності в маркуванні (пакуванні) та супровідної документації, в маркуванні техніки та її супровідній документації відсутні відомості про найменування і адресу виробника та найменування і адресу постачальника (резидента) чим порушені пункти 10, 30 Технічного регламенту № 785 та пункт 7 Технічного регламенту № 1149.

Провідним спеціалістом відділу ринкового нагляду Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області Дмитрієвим Д.Є. 11.11.2013 складений протокол № 000066 "Про виявлені порушення вимог статті 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції".

Також, 14.11.2013 на підставі Акту перевірки начальником Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області винесена постанова № 000068 про накладення на позивача штрафних санкцій в розмірі 4 250,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що оскаржувані протокол та проекти рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів не порушують права позивача, не є обов'язковими для виконання, не породжують прав та обов'язків, а тому не можуть бути оскаржені та відповідно скасовані судом. Перевірку відповідачем проведено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно з частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 5 статті 10 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", повноваження та порядок діяльності органів ринкового нагляду, права та обов'язки їх посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, встановлюються цим Законом, Законами України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" (2736-17) , "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (877-16) та іншими законами України.

Згідно з пунктом 1, підпунктом 1 пункту 3, пункту 7 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 465/2011 (465/2011) , Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністр).

Основними завданнями Держспоживінспекції України є реалізація державної політики у сферах: державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері; державного ринкового нагляду; державного нагляду за додержанням технічних регламентів, стандартів, норм і правил. Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Отже, як вірно зазначено судами, відповідач є органом, уповноваженим здійснювати державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів та, згідно з підпунктом 1 пункту 6 вказаного Положення, для виконання покладених на неї завдань має право у встановленому порядку, зокрема, перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, додержання правил торгівлі.

Відповідно до частини 1 статті 4, пунктів 4, 6, 11 частини 1 статті 11, пп.1, 3-6 частини 1 статті 15, пункту 2 частини 1 статті 22, частин 1-4, 6 статті 23 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.

З метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності: проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі, відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування); приймають у випадках та порядку, визначених цим Законом, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, здійснюють контроль стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень; вживають у порядку, визначеному цим та іншими законами України, заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень вимог цього Закону та встановлених вимог.

Органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції. Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові, - у розповсюджувачів та виробників такої продукції. Під час таких перевірок перевіряються характеристики лише того виду продукції, що є предметом перевірки. Перевірка характеристик продукції може бути невиїзною (за місцезнаходженням органу ринкового нагляду) або виїзною.

Крім того, згідно з Переліком органів державного ринкового нагляду та сфер їх відповідальності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 573 (573-2011-п) , Держспоживінспекція здійснює нагляд, зокрема, у сфері низьковольтного електричного обладнання та електрообладнання побутового призначення; електромагнітної сумісності обладнання; мийних засобів; безпеки машин та устаткування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу від 06.11.2013 № 298 та направлення на проведення перевірки від 06.11.2013 № 156-IIр фахівцями Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області проведена позапланова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складений акт перевірки характеристик продукції від 06.11.2013 № 000131 (далі - Акт перевірки), яким встановлені факти розповсюдження продукції зазначеної в п.п. 1-8 акту перевірки характеристик продукції від 06.11.2013 № 000131 без нанесення Національного знаку відповідності в маркуванні (пакуванні) та супровідної документації, в маркуванні техніки та її супровідній документації відсутні відомості про найменування і адресу виробника та найменування і адресу постачальника (резидента) чим порушено пункти 10, 30 Технічного регламенту № 785 та пункт 7 Технічного регламенту № 1149.

Враховуючи викладені положення та обставини, а також те, що перевірку проведено з питань відповідності продукції, що реалізується позивачем, Технічним регламентам безпеки у зазначених сферах, суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків, що таку перевірку відповідачем проведено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Вказаний протокол констатує факт виявлених під час перевірки порушень та по суті є додатковим засобом фіксації таких обставин. Будь-якого обов'язкового характеру протокол не має, відповідальності та санкції за не виконання на позивача не покладає.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів, що протокол від 11.11.2013 № 000066 "Про виявлені порушення вимог статті 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" не порушує права позивача, а тому не може бути оскаржений та відповідно скасований судом.

Також, відповідачем прийняті проекти рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, а саме: відповідно до частини 3 статті 29 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" поставлена вимога вжити заходи щодо приведення продукції (пункти 1-8 акту перевірки), яка надається на ринку, у відповідність із встановленими вимогами; відповідно до частини 5 статті 30 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", надання продукції (пункти 1-8 акту перевірки) на ринку тимчасово забороняється.

Відповідно до ч.3 ст. 29 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що неналежно застосований Національний знак відповідності, не нанесений Національний знак відповідності, якщо його нанесення передбачене технічним регламентом на відповідну продукцію, не складена декларація про відповідність, якщо її складання передбачене технічним регламентом на відповідну продукцію, декларацію про відповідність складено з порушенням встановлених вимог або органу ринкового нагляду не надано чи надано технічну документацію на відповідну продукцію не в обсязі, передбаченому технічним регламентом, орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Крім того, ч.5 ст.30 вказаного Закону передбачає, що тимчасова заборона надання продукції на ринку застосовується органами ринкового нагляду у разі прийняття ними рішення про: 1) відбір зразків продукції для проведення їх експертизи (випробування) - на строк проведення експертизи (випробування); 2) приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами - на строк дії відповідного обмеження.

При цьому, як вірно зазначено судами, слід враховувати, що відповідно до пункту 11 статті 33 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" до прийняття рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів орган ринкового нагляду надає (надсилає) суб'єкту господарювання, щодо якого передбачається прийняти рішення, проект відповідного рішення з пропозицією надати в письмовій формі свої пояснення, заперечення до проекту рішення, інформацію про вжиття ним заходів, спрямованих на запобігання або уникнення ризиків суспільним інтересам, усунення невідповідності продукції, що є предметом проекту рішення, встановленим вимогам.

Суб'єкт господарювання, якого стосується проект рішення, має право надати (надіслати) органу ринкового нагляду свої пояснення, заперечення та/або інформацію до проекту такого рішення протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту. Цей строк може бути продовжений органом ринкового нагляду за обґрунтованим клопотанням відповідного суб'єкта господарювання.

Згідно п. 16 статті 33 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" надання, несвоєчасне надання чи ненадання пояснень, заперечень та/або інформації до проекту рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів не позбавляє суб'єкта господарювання, якого стосується рішення, права оскаржити таке рішення.

Правовий аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що проект рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів сам по собі не є для суб'єкта господарювання обов'язковим і його не виконання не тягне застосування відповідальності. По суті це є офіційним повідомленням (попередженням) суб'єкта господарювання про можливість вжиття певних обмежувальних заходів.

В даному випадку, рішенням суб'єкта владних повноважень є саме рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, а не проект такого рішення.

Більш того, як встановлено судами, оскаржувані позивачем проекти рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів припинили свою дію у зв'язку із прийняттям відповідачем 28.11.2013 рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 000069, яким, відповідно до ч.3 ст. 29 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" вимагалося від позивача вжити заходи щодо приведення продукції (п.п. 1-8 акту перевірки характеристик продукції від 06.11.2013 № 000131), яка надається на ринку у відповідність із встановленими вимогами.

Вказане рішення позивач не оскаржив і більш того визнав та виконав, про що 19.12.2013 р. Інспекції надане відповідне повідомлення, відповідно до якого позивач повідомив, що продукція приведена у відповідність, шляхом нанесення додаткового маркування, безпосередньо на саму продукцію, із залученням постачальників цієї продукції.

Виходячи з наведеного суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" про визнання протиправними і скасування проектів рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, прийнятих на підставі акту перевірки характеристик продукції № 000131 від 06.11.2013, задоволенню не підлягають.

Судами також встановлено, що 14.11.2013 на підставі Акту перевірки начальником Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області винесена постанова № 000068 про накладення на позивача штрафних санкцій в розмірі 4 250,00 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваної постанови були факти розповсюдження позивачем продукції (комп'ютерної та побутової техніки) без Національного знаку відповідності.

Разом з тим, судами встановлено, що згідно з наказом Мінекономрозвитку України № 224 від 05.03.2015 року (v0224731-15) наказано скасувати постанови про накладення штрафних санкцій територіальних органів Державної інспекції України з питань захисту справ споживачів, серед яких і оскаржувана постанова № 000068 від 14.11.2013 року.

З огляду на встановлені обставини справи, суди дійшли вірних висновків про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування постанови про накладання штрафних санкцій № 000068 від 14.11.2013 року, які скасовані.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

В частині вимог щодо скасування додаткових постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" на користь Державного бюджету України 90 відсотків розміру ставки судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

На підставі п.3 ч.1 ст. 168 КАС України судом першої інстанції ініційовано питання про прийняття додаткового судового рішення щодо вирішення питання про судові витрати, оскільки в постанові суду від 05 березня 2014 року по справі № 808/9875/13-а зазначене питання не вирішено.

Згідно з ч.1 ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує: як розподілити між сторонами судові витрати.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 5 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року, в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" відмовлено у повному обсязі, проте питання про судові витрати не вирішено.

Судами встановлено, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" містив вимоги як майнового так і не майнового характеру.

Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо прийняття додаткового судового рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" на користь Державного бюджету України 90 відсотків розміру ставки судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "САВ-Дістрибьюшн" відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 5 березня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року та додаткову постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.