Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й., Штульман І.В.,

здійснивши в порядку письмового провадження касаційний розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Центрального відділу Державної виконавчої служби України Чернігівського міського управління юстиції (далі - ДВС) про скасування постанов державного виконавця щодо накладення штрафу, стягнення виконавчого збору та відшкодування шкоди за касаційною скаргою позивачки на судові рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року,

У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила:

скасувати постанови ДВС від 12 червня 2014 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, виконавчого збору та штрафів за невиконання судового рішення;

стягнути з відповідача 1738,12 грн. на відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями.

Посилалась на незаконність оскаржуваних постанов, оскільки державним виконавцем при проведенні виконавчих дій не враховано те, що боржник є опікуном недієздатної доньки-інваліда 2 групи, що суттєво порушило права опікуна та інваліда.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року, залишеною без змін Київським апеляційним адміністративним судом від 18 грудня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення норм процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Зазначає, що відповідачем прийнято оскаржувані постанови без урахування всіх обставин, які мають суттєве значення.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги частково з наступних підстав.

Розглядаючи справу по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Проте, з таким висновком погодитися неможливо, оскільки він не відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень, передбачених частиною другою статті 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічні правовідносини, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, в тому числі й щодо юрисдикції, визначається статтею 181 КАС України. Виходячи зі змісту частини першої цієї норми, критерієм визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби по виконанню судового рішення є юридична належність суду, який видав виконавчий лист, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

У розумінні статті 8 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягував і боржник. При цьому слід урахувати, що до сторін, які можуть оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби належать також їх представники за законом чи договором.

За правилами частини четвертої статті 82 вище згаданого Закону, рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Аналогічне правило наведене у частині першій статті 383 Цивільного процесуального кодексу України, згідно якого сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Верховний Суд України у постанові від 30 червня 2015 року (справа № 21-278а15), з посиланням на положення пункту 1 частини другої статті 17, частини першої статті 181 КАС України, вказав, що якщо законом встановлений інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Як установлено судами попередніх інстанцій, постанови ДВС., які є предметом оскарження, винесені на виконання виконавчого листа № 2/751/9602013, виданого Новозаводським районним судом про зобов'язання ОСОБА_4 за власний рахунок відновити становище, яке існувало до порушення прав шляхом демонтажу перегородки в кімнаті площею 13,8 м2 в квартирі АДРЕСА_1. У зв'язку з невиконанням в добровільному порядку судового рішення, ДВС винесено постанови про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій, штрафів.

З урахуванням зазначених обставин та норм права, спір, який виник між стороною виконавчого провадження в особі ОСОБА_4 та ДВС не належить розглядати за правилами КАС України (2747-15) .

На підставі наведеного, рішення судів першої і апеляційної інстанції підлягають скасуванню з підстав, передбачених частиною першою статтею 228 КАС України, із закриттям провадження у справі за пунктом 1 частини першої статті 157 КАС України (справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства).

Роз'яснити зацікавленим особам, що спір може бути розглянуто за правилами цивільного судочинства.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року, а провадження у справі закрити у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Роз'яснити, що спір, який виник між сторонами, може бути розглянутий за правилами цивільного судочинства.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.