Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2012 року,

У серпні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з врахуванням доповнень, просив: визнати протиправним та скасувати рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 21 листопада 2008 року та від 9 липня 2010 року, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 30 липня 2010 року, стягнути моральну шкоду у розмірі 10000 грн та судові витрати в розмірі 54 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2012 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 9 липня 2010 року в частині визначення вчиненого адвокатом ОСОБА_2 дисциплінарного проступку як триваючого дисциплінарного проступку, а також в частині встановлення порушення адвокатом ОСОБА_2 вимог частини другої статті 7 Закону України "Про адвокатуру". В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене ним судове рішення та постановити нове рішення про задоволення позову.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з врахуванням наступного.

Частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992 року № 2887-XII, чинного на момент винесення судами попередніх інстанцій судових рішень у даній справі, адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України (254к/96-ВР) сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу.

Статтею 4 вказаного Закону визначені принципи та організаційні форми діяльності адвокатури. Зокрема, адвокатські об'єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності.

З 15 серпня 2012 року набрав чинності Закон України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (5076-17) (далі - Закон № 5076-VI (5076-17) ), статтею 2 якого встановлено, що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.

З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

Статтею 5 цього Закону визначено, що адвокатура є незалежною від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.

Держава створює належні умови для діяльності адвокатури та забезпечує дотримання гарантій адвокатської діяльності.

Оскільки позивач не є особою, що проходить публічну службу, а відповідач не є суб'єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , тому справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для закриття провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Частиною другою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Керуючись статтями 157, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2012 року скасувати.

Провадження у даній справі відкрите в порядку адміністративного судочинства закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.