Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А., суддів Крижановського В.Я., Чуйко О.Г., за участю: прокурора Вергізової Л.А.,захисника ОСОБА_10розглянула в судовому засіданні 28 листопада 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на вирок Василівського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 13 лютого 2013 року.

Цим вироком засуджено:

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого,

за ч. 5 ст. 27 і ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції закону від 05.04.2001 року) на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки, та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 1 ст. 365 КК України (в редакції закону від 15.04.2008 року) на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки; а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки, та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимого,

за ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції закону від 05.04.2001 року) на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки, та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 1 ст. 365 КК України (в редакції закону від 15.04.2008 року) на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки; за ч. 1 ст. 309 КК України (в редакції закону від 15.04.2008 року) на 1 рік позбавлення волі; а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки, та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. За ч. 3 ст. 364 КК України ОСОБА_7 виправдано на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю складу злочину.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 13 лютого 2013 року вирок щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 змінено в частині призначеного їм за ч. 1 ст. 365 КК України додаткового покарання, а саме визначено строк позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах за цією статтею 2 роки. У решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано винними і засуджено за вчинення зазначених у вироку злочинів за наступних обставин.

ОСОБА_7 за невстановлених слідством обставин та в невстановлений час незаконно придбав без мети збуту та незаконно зберігав особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс вагою 7,961 г.

ОСОБА_7, працюючи на посаді оперуповноваженого карного розшуку Мелітопольського МВ УМВС, будучи службовою особою, та ОСОБА_6 працюючи на посаді оперуповноваженого карного розшуку Веселівського РВ УМВС, будучи службовою особою, виконуючи функції представників влади, діючи в особистих інтересах з корисливих мотивів, перевищили свої службові повноваження, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам окремих громадян та державним інтересам.

Так, 12 лютого 2011 року ОСОБА_7 передав ОСОБА_8 особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, після чого вони спільно з ОСОБА_6, явно виходячи за межі наданих їм повноважень працівників міліції, вимагали від ОСОБА_8 передати цей наркотичний засіб ОСОБА_9 з метою подальшого вилучення та вимагання хабара за не притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності. У цей же день після виконання ОСОБА_8 їх вимог ОСОБА_7 та ОСОБА_6 без будь-яких законних підстав затримали ОСОБА_9, доставили його у Мелітопольський МВ УМВС та без оформлення відповідних документів вилучили в нього особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, після чого ОСОБА_7 за пособництвом ОСОБА_6 вимагав від ОСОБА_9 хабара у розмірі 1 000 доларів США за не притягнення його до кримінальної відповідальності, однак отримали лише частину у розмірі 2 000 грн., після чого ОСОБА_7 та ОСОБА_6 були затримані правоохоронними органами.

У касаційних скаргах аналогічного змісту засуджені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 посилаються на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення кримінально-процесуального закону щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи. Стверджують, що докази їх винуватості містять суперечності, а тому мають бути визнані неприпустимими. Указують на штучне створення доказів обвинувачення, вважають неврахування доказів захисту порушенням права на захист. Зазначають, що дії ОСОБА_6 як пособництво у вироку не конкретизовано. Просять скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав судові рішення законними та обґрунтованими і просив залишити їх без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.

У касаційних скаргах порушується питання про перегляд судових рішень у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, однобічністю й неповнотою досудового та судового слідства. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанції, та їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України, вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційних скарг колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні зазначених у вироку злочинів ґрунтується на сукупності зібраних у справі і ретельно досліджених судом доказах, і є правильним.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кваліфіковано правильно.

Даних, які б свідчили, що в справі неправильно застосовано кримінальний закон, не виявлено.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягнули безумовне скасування судових рішень, не встановлено.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Наведені засудженими в апеляціях доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційних скарг, належним чином перевірено й спростовано.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України 2012 (4651-17) року, колегія суддів

Вирок Василівського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 13 лютого 2013 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - без задоволення.