Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів: Суржка А.В., Кравченка С.І.,

за участю прокурора Волошиної Т.Г.

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 28 листопада 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Євпаторійського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 лютого 2013 року.

Вироком Євпаторійського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2012 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходу громадян, що становить 850 грн.

На підставі ст. 49 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

За обставин встановлених судом та детально наведених у вироку, ОСОБА_1 2 жовтня 2010 року приблизно о 02-30 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в ході конфлікту, який раптово виник з ОСОБА_2 на ґрунті неприязних відносин, біля входу у приміщення кафе "Колізей" по вул. Гоголя, 17 в м. Євпавторії, умисно заподіяв ОСОБА_2 легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 лютого 2013 року вирок Євпаторійського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та закриття справи провадженням на підставі п. 7 ч. 1 ст. 6 КПК України. Посилається на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає, що суд порушив порядок розгляду справи, яка є справою приватного звинувачення. Вказує на відсутність в матеріалах справи заява потерпілого ОСОБА_2 на адресу суду про притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України, що потерпілий не підтримував змінене прокурором обвинувачення, а підтримував попереднє обвинувачення за ст. 122 КК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив оскаржувані судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого підлягає до часткового задоволення.

Згідно ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.

За змістом ст. 277 КПК України під час судового розгляду до закінчення судового слідства прокурор вправі змінити пред'явлене особі обвинувачення. Якщо в постанові прокурора ставиться питання про застосування кримінального закону, який передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, чи про зменшення обсягу обвинувачення, то суд роз'яснює потерпілому та його представнику їх право підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі.

Відповідно до вимог ст. 27 КПК України, справа про злочин, передбачений ст. 125 КК України, порушується не інакше як за скаргою потерпілого, якому і належить в такому разі право підтримувати обвинувачення.

Ці вимоги закону по справі не дотримані.

За обставин встановлених органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався в умисному спричиненні ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесного ушкодження.

В ході судового розгляду справи пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення, за результатами висновків комісійної судово-медичної експертизи, не знайшло свого підтвердження, а тому прокурор в суді обвинувачення змінив, кваліфікувавши дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 125 КК України.

Потерпілий ОСОБА_2 не погодився з постановою прокурора про зміну обвинувачення і підтримував попереднє обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_1 за ст. 122 КК України. Однак суд, подальший розгляд справи продовжив по обвинуваченню порушеному прокурорам за ч. 1 ст. 125 КК України, яке не було підтримане потерпілим.

В постанові Пленуму Верховного Суду України № 13 від 2 липня 2004 року "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів" (v0013700-04) , звертається увага судів на обов'язковість одержання від потерпілого письмової або усної заяви (скарги) про притягнення до кримінальної відповідальності підсудного у справі публічного обвинувачення, коли результати судового слідства свідчитимуть про необхідність змінити кваліфікацію злочину на статтю кримінального закону, якою передбачено відповідальність за якийсь зі злочинів, перелічених у ч. 1 ст. 27 КПК України (справи приватного обвинувачення). У разі відмови потерпілого подати таку скаргу (заяву) і за наявності до того відповідних підстав підсудний має бути виправданий за відсутністю складу злочину, що не позбавляє потерпілого права звернутися до суду із заявою про порушення кримінальної справи у межах строків давності, передбачених ст. 49 КК України.

На зазначені порушення суд апеляційної інстанції уваги не звернув і безпідставно залишив вирок суду першої інстанції без зміни.

Щодо доводів касаційної скарги ОСОБА_1 про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи то вони відповідно до вимог ст. 398 КПК України перегляду в касаційному порядку не підлягають.

Суду при новому розгляді справи слід врахувати зазначене і розглянути справу у відповідності до вимог Закону.

З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України 2012 (4651-17) року, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Євпаторійського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 лютого 2013 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.