5-5304км13 Про наїзд на пішохода та заподіяння останньому тілесних ушкоджень, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я - 28.11.2013 Прийняття

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 28 листопада 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 січня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2013 року.

Вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 січня 2013 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

За обставин встановлених судом та детально наведених у вироку, ОСОБА_1 20 грудня 2011 року приблизно о 18 год., керував технічно справним автомобілем марки "SSANG YONG KIYRON M200 XDI", д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по мокрій асфальтованій проїжджій частині вул. Грушевського з боку вул. Дзержинського по направленню вул. Одеської в м. Первомайську Миколаївської області. В цей час проїжджу частин вул. Грушевського, в районі перехрестя з вул. Толстого, на проти будинку № 28 по вул. Грушевського, справа наліво по ходу руху автомобіля, яким керував ОСОБА_1, по пішохідному переходу переходила вул. Грушевського ОСОБА_2 При під'їзді до вказаного пішохідного переходу, водій ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , а саме, наближаючись до нерегульованого пішохідного перехрестку, проявив неуважність та необережність при даній дорожній обстановці і її змінах, що виразилося в злочинній недбалості - маючи об'єктивну можливість завчасно бачити, що спереду справа наліво по пішохідному переходу його полоси руху переходить пішохід і для його руху вперед створена реальна загроза, своєчасно не вжив заходів для зниження швидкості руху автомобіля до повної його зупинки, хоча об'єктивно міг і зобов'язаний був це зробити, внаслідок чого передньою лівою частиною свого автомобіля, без застосування гальмування, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2

В результаті наїзду ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2013 року вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 січня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

В касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, та невідповідністю призначеного покарання тяжкості скоєного злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Вважає, що висновок суду про можливість виправлення засудженого ОСОБА_1 без призначення додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами, є недостатньо мотивованим і суперечить загальним засадам призначення покарання визначеним у ст. 65 КК України. На дані порушення суд апеляційної інстанції уваги не звернув і безпідставно залишив апеляцію прокурора без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, на підтримку доводів касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, зазначеного у вироку суду, кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 286 КК України та правильність призначення основного покарання із застосуванням вимог ст. ст. 75, 76 КК України у касаційній скарзі прокурора не оскаржуються.

Однак перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосуванням кримінального закону і невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання без застосування до нього додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, тяжкості злочину та особі засудженого такими, що заслуговують на увагу.

Так, згідно вимог ст. ст. 50, 65, КК України (2341-14) , при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення винної особи, а також запобігання вчиненню злочинів як нею, так і іншими особами.

Як вбачається з матеріалів справи, застосовуючи до засудженого ОСОБА_1 вимоги ст. ст. 75, 76 КК України і звільняючи його від відбування основного покарання з випробуванням з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4, ч. 1 ст. 76 КК України, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_1 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, визнав свою вину, має на утриманні двох малолітніх дітей та частково відшкодував завдану потерпілій матеріальну шкоду.

Разом з тим, суд першої інстанції належним чином не врахував ті обставини, що ОСОБА_1 в період часу з 2005 року по 20 грудня 2011 року 6 разів притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , з яких: двічі за перевищення швидкості, двічі за порушення правил обгону, один раз за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та один раз за невиконання припису по технагляду. Дані обставини підтверджуються наявними в матеріалах кримінальної справи довідками.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає непереконливим висновок суду про можливість виправлення засудженого без застосування до нього додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 377 КПК України, при залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив і не дав належної оцінки доводам апеляції прокурора, які за своїм змістом аналогічні доводам його касаційної скарги. Зазначене невірне застосування судом першої інстанції вимог кримінального закону при призначенні засудженому ОСОБА_1 покарання не усунув і безпідставно залишив вирок суду першої інстанції без зміни.

Згідно ч. 1 ст. 398 КК України колегія суддів вважає за необхідним скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий апеляційний розгляд. При новому апеляційному розгляді справи апеляційному суду слід вважати безпідставним звільнення засудженого ОСОБА_1 від додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.