5-4575к13 Про грубе порушення ПДР, що призвело до зіткнення автомобіля із кількома зустрічними автомобілями, та заподіяння пасажирам та водіям останніх тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості - 28.11.2013 Прийняття

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 28 листопада 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах захисника ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 8 серпня 2013 року.

Вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області від 30 травня 2013 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Республіки Білорусь,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки обмеження волі.

Також вироком суду вирішені питання стосовно речових доказів, судових витрат та заявлених у справі цивільних позовів.

За обставин встановлених судом та детально наведених у вироку, ОСОБА_1 11 серпня 2012 року, приблизно о 23 годні 30 хвилин, керуючи автомобілем марки "Ford Transit" д.н.з. Республіки Білорусь НОМЕР_3, рухаючись зі швидкістю приблизно 80 км/год., в районі 172 км + 400 м автодороги "Одеса - Мелітополь - Новоазовськ" грубо порушив вимоги п. п. 1.3, 1.5, 2.3 "б", 2.9 "б", 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змінам керуючи автомобілем в стані втоми, що категорично заборонено. При роз'їзді із зустрічним транспортом відволікся від керування автомобілем в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем "Renault Premium" д.н.з. НОМЕР_4 з напівпричепом марки "Montull" д.н.з. НОМЕР_2, та автомобілем "Cheri M-11" д.н.з. НОМЕР_5 і автомобілем "Cheri Amulet" д.н.з. НОМЕР_6, які рухались у зустрічному напрямку.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водію автомобіля марки "Cheri Amulet" ОСОБА_5, неповнолітньому пасажиру цього автомобіля ОСОБА_6 та малолітньому пасажиру автомобіля марки "Ford Transit" - ОСОБА_7 спричинені тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпечності в момент заподіяння.

Пасажирам автомобіля "Ford Transit" ОСОБА_8, ОСОБА_4, малолітній ОСОБА_9, а також пасажирам автомобіля марки "Cheri Amulet" ОСОБА_10 та малолітнім ОСОБА_11, ОСОБА_12 спричинені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, які потягнули тривалий розлад здоров'я.

Вирком Апеляційного суду Миколаївської області від 8 серпня 2013 року вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 30 травня 2013 року в частині призначеного ОСОБА_1 покарання скасовано.

Ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційних скаргах засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах захисника ОСОБА_2 порушуються питання про зміну вироку апеляційного суду у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості скоєного злочину та особі засудженого внаслідок суворості. Зазначають, що апеляційний суд при вирішенні питання про призначення більш суворого покарання не врахував всі обставини справи та особу засудженого, який повністю визнав свою вину, щиро розкаявся та у добровільному порядку частково відшкодував потерпілим завдані збитки.

Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого ОСОБА_1 на підтримку поданих касаційних скарг, думку прокурора, який просив оскаржуваний вирок суду залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та його захисника - без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, зазначеного у вироку місцевого суду, та кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України у касаційних скаргах не оскаржуються.

Перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає доводи касаційних скарг, про те, що суд апеляційної інстанції при призначенні покарання ОСОБА_1 не врахував усіх обставин справи та особу засудженого і прийшов до помилкового висновку про можливість виправлення засудженого за умови ізоляції його від суспільства, такими, що не відповідають дійсності.

Відповідно до ст. 372 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу (2341-14) , але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості.

Відповідно до вимог ст.ст. 65, 75 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення винної особи та попередження нових злочинів. Звільнення особи від відбування покарання з випробуванням можливе, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Згідно ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК України (2341-14) .

Із матеріалів справи убачається, що апеляційний суд, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, обґрунтовано зазначив про те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги та не дав належної оцінки тяжкості та наслідкам скоєного ОСОБА_1 злочину, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, і в результаті якого дев'ять чоловік отримали тяжкі та середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження. Крім цього, колегія суддів погоджується з твердженням апеляційного суду стосовно того, що при призначенні покарання, яке є більш м'яким ніж передбачено санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, районний суд не зазначив у вироку кількох обставини, які в розумінні положення ст. 66 КК України дійсно можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання. Таким є тільки добровільне часткове відшкодування завданої шкоди потерпілим, однак одна обставина не може бути підставою для застосування ст. 69 КК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає призначене засудженому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням його права керувати транспортними засобами строком на 3 роки таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження скоєння новий злочинів.

Висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для застосування до засудженого ОСОБА_1 вимог ст. ст. 69, 75 КК України є належним чином вмотивованими.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст. 378 КПК України.

З урахуванням вищенаведеного та керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України 2012 (4651-17) року, колегія суддів

касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 8 серпня 2013 року у кримінальній справі щодо ОСОБА_1 - без зміни.