Колегія суддів cудової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого-судді Єлфімова О.В., суддів: за участю прокурора Крещенка А.М., Пузиревського Є.Б., Парусова А.М.

розглянула в судовому засіданні 26 листопада 2013 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2013 року,

19 червня 2009 року ОСОБА_5 звернулась до прокурора Дніпровського району м. Дніпродзержинська із заявою про притягнення до кримінальної відповідальності за вчинені злочини ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 383 КК України та слідчого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 162, ч. 3 ст. 364 КК України.

Проте, прокурор, грубо порушуючи вимоги ст. 97 КПК 1960 року жодного рішення по заяві ОСОБА_5 не прийняв.

ОСОБА_5 оскаржила бездіяльність прокурора до районного суду, який своєю постановою від 18 грудня 2012 року відмовив заявниці у розгляді її скарги. Своє рішення мотивував тим, що відповідно до п. 10 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , який набрав законної сили 20 листопада 2012 року, дана скарга не є предметом розгляду суду, а для вирішення зазначених в ній питань ОСОБА_5 необхідно звернутися до слідчого судді.

11 лютого 2013 року ухвалою Апеляційний суд Дніпропетровської області постанову Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 18 грудня 2012 року залишено без зміни.

В касаційній скарзі ОСОБА_5 просить зазначені судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на допущене істотне порушення кримінально-процесуального закону. Стверджує, що оскільки скарга була подана нею до набуття чинності новим кримінальним процесуальним кодексом, то суд повинен був розглянути її за правилами, визначеними в кримінально-процесуальному кодексі 1960 року (1001-05) . Вважає, що прийнявши рішення про відмову в розгляді скарги, суд фактично позбавив її права на судовий захист шляхом оскарження судового рішення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу ОСОБА_5, а справу просив направити на новий судовий розгляд, обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, 3 жовтня 2012 року ОСОБА_5, звернулась до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області зі скаргою на бездіяльність прокурора Дніпровського району м. Дніпродзержинська щодо неприйняття ним рішення по її заяві в порядку ст. 97 КПК 1960 року.

20 листопада 2012 року, до закінчення розгляду цієї справи, набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс України (4651-17) , який передбачає порядок розгляду скарг на дії та бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розгляду слідчим суддею.

З огляду на положення п. 10 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , якщо до суду першої інстанції 19 листопада 2012 року чи раніше (згідно з реєстраційним штампом) надійшла скарга на рішення чи дії слідчого або прокурора, які згідно з положеннями КПК 1960 (1001-05) року не підлягали самостійному оскарженню до суду під час дізнання чи досудового слідства, або на бездіяльність слідчого чи прокурора, суд, приймає постанову про відмову в розгляді такої скарги у зв'язку з тим, що вона не є предметом розгляду суду та роз'яснює особі, що у разі наявності підстав, передбачених § 1 глави 26 КПК (4651-17) , вона має право звернутися з відповідною скаргою до слідчого судді.

Враховуючи що КПК 1960 (1001-05) року можливість оскарження в судовому порядку бездіяльності органів прокуратури та зобов'язання вчиняти їх певні дії передбачена не була, рішення суду першої інстанції про необхідність відмови в розгляді скарги ОСОБА_5, з яким також погодилась колегія апеляційного суду, є законним та обґрунтованим.

Доводи ОСОБА_5 про те, що суд таким рішенням фактично позбавив її права на судовий захист шляхом оскарження судового рішення щодо бездіяльності службових осіб є безпідставними, оскільки суд, відмовляючи ОСОБА_5 у розгляді її скарги, роз'яснив їй право звернутись зі скаргою до слідчого судді на підставі та в порядку глави 26 КПК України 2012 (4651-17) року.

За таких обставин колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 394- 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Постанову Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2013 року по справі за скаргою ОСОБА_5 на бездіяльність прокурора Дніпровського району м. Дніпродзержинська залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_5 - без задоволення.