Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Марчук Н.О.,

суддів: Шилової Т.С., Зубара В.В.,

розглянувши в м. Києві кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Білозір'я Черкаського р-ну

Черкаської обл., який проживає за адресою:

АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185; ч. 3 ст. 185 КК України,

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись із судовими рішеннями, постановленими щодо нього через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості, просить їх змінити та, застосувавши ст. 69 КК України, пом'якшити призначене покарання. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, при призначенні йому покарання в достатній мірі не врахував думку потерпілого та усіх обставин, що пом'якшують покарання та дають підстави призначити більш м'яке покарання.

Вироком Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 05 серпня 2013 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 жовтня 2013 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 20 та 21 травня 2013 року повторно, знаходячись у мікрорайоні "Фонтани" м. Сімферополя, скориставшись відсутністю господаря, шляхом вільного доступу, проник на територію домогосподарства АДРЕСА_2, звідки таємно викрав майна ОСОБА_2, заподіявши тим самим потерпілому матеріального збитку на загальну суму 1 595 грн.

Крім того, ОСОБА_1 22 травня 2013 року, знаходячись у мікрорайоні "Фонтани" м. Сімферополя, повторно, скориставшись відсутністю господаря, шляхом вільного доступу, проник на територію домогосподарства АДРЕСА_2, звідки таємно намагався викрасти майна ОСОБА_2 на загальну суму 1 600 грн., однак не довів свої злочинні дії до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання засудженим порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, вивчивши надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185; ч. 3 ст. 185 КК України в касаційному порядку засудженим не оспорюються.

Щодо доводів касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про суворість призначеного йому покарання, то вони є необґрунтованими.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, суд першої інстанції, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та наявність обставини, що пом'якшує покарання - щире каяття, а також дані про його особу, зокрема, те, що він раніше неодноразово судимий, має непогашену та не зняту в установленому порядку судимість, не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, перебуває на обліку у лікаря нарколога.

Таким чином, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання, дотримався вимог статей 65 - 67 КК України.

Крім того, доводи щодо суворості призначеного покарання, аналогічні наведеним у касаційній скарзі, були перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок місцевого суду, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, та відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК України, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав її необґрунтованою.

На думку колегії суддів, призначене судом першої інстанції засудженому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на певний строк є справедливим, підстав для зміни судових рішень через його суворість та пом'якшення шляхом застосування ст. 69 КК України, як про це просить засуджений у касаційній скарзі, не вбачається.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України підстав для задоволення касаційної скарги немає та вважає, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити засудженому ОСОБА_1 в відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на вирок Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 05 серпня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 жовтня 2013 року щодо нього.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

З оригіналом згідно:

Суддя Н.О. Марчук