Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Літвінова Є.В.,

суддів: Суржка А.В., Франтовської Т.І.,

за участю прокурора Гошовської Ю.М.,

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 21 листопада 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Червонозаводського районного суду міста Харкова від 1 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 22 січня 2013 року.

Вироком Червонозаводського районного суду міста Харкова від 1 листопада 2012 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

За обставин встановлених судом та детально наведених у вироку, ОСОБА_1 8 травня 2012 року приблизно о 14 годині, знаходячись на перехрестку вул. Зернової та вул. Заводської в м. Харкові, в ході проведення оперативної закупки незаконно збув за 150 грн. ОСОБА_2 паперовий згорток з особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, вагою 3,4573 г і був затриманий працівниками міліції.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 22 січня 2013 року вирок Червонозаводського районного суду міста Харкова від 1 листопада 2012 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

В касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості скоєного злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Зазначає, що призначене засудженому покарання із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України є м'яким і не буде сприяти його виправленню. Суд апеляційного суду на дані порушення уваги не звернув, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

У своїх запереченнях засуджений ОСОБА_1 просить залишити оскаржувані судові рішення щодо нього без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення. Вважає доводи касаційної скарги прокурора про невідповідність призначеного йому покарання тяжкості скоєного злочину та його особі необґрунтованими.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, на підтримку доводів касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги прокурора та заперечень засудженого, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно матеріалів справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину встановленого судом за обставин, викладених у вироку, та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 307 КК України відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими та належно оціненими судом доказами і в касаційній скарзі прокурором не оскаржуються.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку чи постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Згідно ст. 395 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.

Викладені у касаційній скарзі доводи про те, що призначене засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України та звільнення від його відбування з випробуванням не є необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, внаслідок м'якості, є не обґрунтованими.

Так, згідно вимог ст. ст. 50, 65, 75 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення винної особи, а також запобігання вчиненню злочинів як нею, так і іншими особами. Звільнення особи від відбування покарання з випробуванням можливе, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Відповідно до ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті Особливої частини цього Кодексу.

З матеріалів справи убачається, що суд першої інстанції вирішуючи питання про призначення ОСОБА_1 покарання врахував фактичні обставин справи і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, який характеризуються позитивно, є сиротою, має на утриманні бабу та діда - інваліда 2 групи, дружину ОСОБА_3, яка перебуває на 22 тижні вагітності, відсутність обставин, які обтяжують покарання, а тому дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення засудженому покарання за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України.

Призначивши ОСОБА_1 покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна та звільнивши його на підставі ст. 75 КК України від його реального відбування, суд першої інстанції належним чином вмотивував свій висновок про можливість виправлення засудженого без реального відбування призначеного покарання. З таким висновком погодився і суд апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що призначене засудженим покарання із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України відповідає вимогам ст. 65 КК України та буде достатнім для виправлення засудженого і попередження скоєння ним нових злочинів.

Даних, які б свідчили, що в справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, що потягло однобічність і неповноту досудового і судового слідства, не встановлено.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції прокурора і правильно визнав їх необґрунтованими. Усі наведені в апеляції доводи, у тому числі й ті, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірено і спростовано із зазначенням відповідних мотивів прийнятого рішення.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК України 2012 (4651-17) року, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора 34 залишити без задоволення, а вирок Червонозаводського районного суду міста Харкова від 1 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 22 січня 2013 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.