Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлової С.О.,

суддів Бех М.О., Швеця В.А.,

за участю прокурора Парусова А.М.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 листопада 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 вересня 2010 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до позбавлення волі на 10 років.

Вирішено питання про речові докази.

Ухвалою апеляційного суду вирок суду залишено без зміни.

Згідно з вироком суду 8 березня 2010 року приблизно о 01 год. 30 хв. ОСОБА_1 за місцем свого проживання - в будинку АДРЕСА_1, будучи у стані алкогольного сп'яніння, в ході сварки з дружиною - ОСОБА_2 наніс їй кілька ударів руками й ногами в обличчя та різні частини тіла, а в подальшому умисно, з метою позбавлення життя, здавив шию руками, внаслідок чого настала смерть потерпілої від механічної асфіксії.

У касаційній скарзі з доповненнями засуджений ОСОБА_1 ставить питання про скасування судових рішень і направлення справи на нове розслідування, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та недоведеність його винуватості в умисному вбивстві. Вказує на незаконність його затримання і застосування недозволених методів слідства, внаслідок чого він обмовив себе під час досудового розслідування. Стверджує, що потерпіла померла внаслідок хвороби, докази насильницької смерті були сфальсифіковані, а суд не усунув протиріч у двох різних висновках експертиз щодо даного питання. Апеляційний суд, на думку засудженого, аналогічних його доводів належним чином не перевірив і помилку місцевого суду не виправив.

Заслухавши доповідь суді, пояснення засудженого на підтримання касаційної скарги з доповненнями, прокурора, котрий просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статей 367- 369 КПК України доводи щодо однобічності або неповноти дізнання, досудового чи судового слідства, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи є предметом перевірки апеляційного суду, який згідно зі ст. 366 КПК України має право на скасування вироку суду з зазначених підстав.

Доводи засудженого, аналогічні наведеним у касаційній скарзі, були перевірені апеляційним судом, який визнав їх такими, що не відповідають зібраним у справі доказам.

Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 377 КПК України проаналізував такі доводи, дав на них вичерпну відповідь та, залишаючи апеляцію засудженого на вирок місцевого суду без задоволення, зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав апеляцію необґрунтованою.

Погоджуючись з висновками місцевого суду, апеляційний суд в ухвалі зазначив, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, за наведених у вироку обставин підтверджено показаннями засудженого під час досудового слідства, даними в присутності захисника, підтвердженими в ході відтворення обстановки і обставин події, та оголошеними судом на підставі ст. 301 КПК України, про те, що він під час сварки вдарив дружину, схопив руками за шию й сильно надавив, після чого вона померла (а. с. 74-79, 83, 133-зворот-134).

Такі свідчення повністю узгоджувалися з даними, які містяться у протоколі огляду місця події та висновку експерта про те, що смерть ОСОБА_2 настала від механічної асфіксії внаслідок здавлювання шиї руками з достатньою силою, можливо, неодноразового, про що свідчили численні садна в області шиї, крововиливи у тканини й органи шиї, плевру та легені, перелом під'язикової кістки та ознаки швидкої смерті (а. с. 3-9, 40-45).

Як убачається з матеріалів справи, досліджених судом, у справі було проведено одну судово-медичну експертизу трупа потерпілої, при ознайомленні з висновком якої ОСОБА_1 не заявляв клопотань про призначення додаткової або повторної експертизи (а. с. 40-46). Засуджений і його захисник знайомилися з матеріалами справи в повному обсязі при виконанні вимог ст. ст. 218- 220 КПК України, а засуджений - крім цього, після постановлення вироку, та будь-яких зауважень щодо їх неповноти не висловлювали (а. с. 106-107, 154, 176, 215).

Висновку судово-медичної експертизи суди дали належну оцінку на предмет повноти, всебічності, наукової обґрунтованості, відповідності матеріалам справи і дані, що в ньому містяться, обґрунтовано поклали в основу прийнятих рішень як допустимі і достовірні докази. Будь-яких підстав ставити під сумнів повноту і правильність експертизи колегія суддів не знаходить.

Доводи ОСОБА_1 про незаконність його затримання та застосування недозволених методів слідства були перевірені судами й обґрунтовано спростовані.

Згідно з відповідними протоколами, які підписані засудженим, його було затримано в порядку ст. 115 КПК України 10 березня 2010 року, роз'яснено передбачені законом права і обов'язки та в той же день до участі у справі допущено захисника. Жодних зауважень щодо порядку затримання ОСОБА_1 не висловлював та під час досудового слідства зі скаргами на дії працівників міліції не звертався (а. с. 69-73).

Допитані судом як свідки працівники міліції ОСОБА_3, ОСОБА_4, понятий при проведенні відтворення обстановки і обставин події ОСОБА_5 підтвердили самостійність і добровільність показань засудженого під час слідчих дій та категорично заперечили застосування щодо нього недозволених методів слідства (а. с. 134, 138-140).

За відповідними заявами ОСОБА_1 прокуратурою м. Феодосії на підставі судового доручення проведено перевірку, в результаті якої доказів застосування таких методів не здобуто і постановою від 27 вересня 2010 року в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції відмовлено. Зазначена постанова, копію якої засуджений отримав 30 вересня 2010 року, у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку не оскаржувалася і не скасована (а. с. 181, 185-187).

Дії ОСОБА_1, які виразилися в умисному вбивстві, правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України.

Вирішення судами питання про призначення засудженому покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України і в касаційній скарзі не оспорюється.

Призначене ОСОБА_1 покарання колегія суддів вважає необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Доводи касаційної скарги і матеріали справи не містять вказівки на порушення вимог кримінально-процесуального закону, які були би підставами для зміни або скасування судових рішень.

Керуючись статтями 394- 396 Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 року № 10-0105 (в редакції Закону від 18 вересня 2012 року № 5290-VI (5290-17) ), п. п. 11, 15 Розділу ХІ "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 (4651-17) року № 4651-VI, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.