5-5189км13 Про ухилення від сплати податку на прибуток підприємства, скоєне шляхом внесення неправдивих відомостей до податкових декларацій щодо розміру валових прибутків підприємства - 21.11.2013 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 листопада 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами заступника прокурора Дніпропетровської області та засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2012 року.

Вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від

19 березня 2012 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що в силу ст. 89 КК України не має судимості,

засуджено: за ч. 3 ст. 212 КК України - до покарання у виді штрафу в розмірі 255000 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 366 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк

3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді штрафу в розмірі 255000 грн. та позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання за ч. 2 ст. 366 КК України з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він, будучи директором ТОВ "Регіонпромсервіс", наділеним адміністративно-господарськими й організаційно-розпорядчими функціями, тобто службовою особою, відповідальною за організацію та ведення бухгалтерського обліку і звітності, а також за нарахування та сплату податків, зборів та інших обов'язкових платежів, при здійсненні фінансово-господарської діяльності в період із 23 вересня 2009 року по 20 травня

2010 року, всупереч вимогам п. 4.1 ст. 4, п. 11.3.1 ст. 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334\94-ВР "Про податок на прибуток підприємства" (зі змінами та доповненнями), з метою ухилення від сплати податку на прибуток підприємства за 2009 рік та перший квартал 2010 року та заниження об'єкту оподаткування вніс неправдиві відомості до податкових декларацій щодо розміру валових прибутків підприємства за 2009 рік та перший квартал 2010 року та надання їх до Державної податкової інспекції в Кіровському району м. Дніпропетровська, в результаті чого умисно ухилився від сплати податку на прибуток підприємства на суму 3660824 грн, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету держави вказаної суми в особливо великих розмірах та спричинило настання тяжких наслідків.

Апеляційний суд під час розгляду справи за апеляцією прокурора вирок місцевого суду в частині призначення засудженому покарання скасував і постановив новий вирок від 17 травня 2012 року, яким призначив ОСОБА_1 покарання: за ч. 3 ст. 212 КК України - у виді штрафу в розмірі 255000 грн з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, на строк 2 роки з конфіскацією всього належного йому майна; за ч. 2 ст. 366 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, на строк 1 рік. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного складання призначених покарань (як основного, так і додаткового) визначено остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 255000 грн та позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, на строк 3 роки з конфіскацією всього належного йому майна. Постановлено покарання у виді штрафу виконувати самостійно.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2012 року касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задоволено, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задоволено частково. Вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувано, а справу щодо нього направлено на новий апеляційний розгляд.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2012 року вирок Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 19 березня 2012 року змінено.

Ухвалено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 3 ст. 212 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 255000 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, на строк 3 роки без конфіскації майна.

Дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 366 КК України перекваліфіковані на ч. 1 ст. 366 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді штрафу в розмірі 255000 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, на строк 3 роки без конфіскації майна.

В решті вирок суду залишений без зміни.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду і направлення справи на новий апеляційний розгляд через істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого внаслідок м'якості. Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує на те, що при повторному апеляційному розгляді суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 399 КПК України не дотримався вказівок ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2012 року. Зазначає, що апеляційний суд призначив покарання в межах санкції ч. 3 ст. 212 КК України без урахування положень ст. 53 цього Кодексу та Закону України від 15 листопада 2011 року № 4025-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності" (4025-17) , що має зворотну дію в часі, оскільки пом'якшує кримінальну відповідальність. Також вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував ст. 69 КК України та звільнив засудженого від обов'язкового додаткового покарання у виді конфіскації майна. Ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про зміну ухвали апеляційного суду в частині призначеного йому покарання. Вважає, що призначене покарання є надто суворим і не відповідає вимогам ст. 65 КК України. Просить визначити йому покарання за вироком суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку доводів касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, скаргах, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 слід задовольнити частково з наступних підстав.

В ухвалі касаційного суду поміж іншого було зазначено, що під час нового апеляційного розгляду суду необхідно ретельно перевірити доводи викладені в касаційній скарзі прокурора в частині невідповідності призначеного засудженому ОСОБА_1 покарання тяжкості скоєного злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.

При цьому в ухвалі касаційного суду було зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України (2341-14) , що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 КК України; відповідно до положень Загальної частини КК України (2341-14) ; з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Передбачене у п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України застереження "за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 КК України" вказує на те, що за вчинення злочину, за який передбачено основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

ч. 3 ст. 212 КК України), розмір штрафу не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України (2341-14) .

Однак, апеляційний суд при призначенні засудженому покарання за ч. 3 ст. 212 КК України вищезазначених вимог кримінального закону не дотримався і призначив покарання в межах санкції вказаної норми.

Згідно вимог ст. 399 КПК України вказівки суду, який розглядав справу в касаційному порядку, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.

Під час нового апеляційного розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції зазначені вказівки суду касаційної інстанції належно не виконав і призначив покарання за ч. 3 ст. 212 КК України в межах санкції без врахування положення ст. 53 КК України.