Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Швеця В.А.суддів:Пойди М.Ф., Квасневської Н.Д.при секретарі Гладкіх Л.М.

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12012160020000466, за обвинуваченням

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Миколаїв,

який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України,

за участю прокурора Вергізової Л.А.

Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 березня 2013 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки з покладенням на нього виконання обов'язків, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вироком Апеляційного суду Миколаївської області від 08 травня 2013 року вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_5 скасовано в частині звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Визначено вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 1 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, що діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 ставить питання про скасування вироку суду апеляційної інстанції і призначення нового розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що суди, на його думку, неправильно кваліфікували дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 187 КК України, оскільки у засудженого був відсутній умисел на напад з метою заволодіння майном та вважає, що дії засудженого слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 125 КК України, про що він також вказував у своїй апеляційній скарзі, яка на його думку, безпідставно була залишена без задоволення.

Наводить доводи щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неповноти судового розгляду.

Також не погоджується з призначеним засудженому покаранням, посилаючись на те, що судом неправильно, на його думку, встановлені дані щодо особи ОСОБА_5 та не прийнято належним чином до уваги того, що останній позитивно характеризується, має постійне місце роботи, щиро розкаявся у вчиненому та попросив вибачення у потерпілого, в ході апеляційного розгляду кримінального провадження досягнув згоди з ОСОБА_7 щодо відшкодування заподіяної шкоди, в зв'язку з чим останній претензій до ОСОБА_5 не має.

ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що за обставин, викладених у вироку, 21 жовтня 2012 року, о 00 годин 05 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в м. Миколаєві, по вул. Потьомкінській, 129А, в ході сварки з раніше не знайомим йому ОСОБА_8 наніс останньому удар кулаком в обличчя, спричинивши таким чином тілесні ушкодження, небезпечні для здоров'я потерпілого, після чого заволодів мобільним телефоном ОСОБА_8 і зник з місця події.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка вважала, що підстав для задоволення касаційної скарги захисника немає, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

З огляду на зазначене, до компетенції касаційного суду не входить перевірка обставин, зазначених у ст. 409 КПК України, а саме невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неповноти судового розгляду.

Натомість, зазначені обставини, на які, зокрема, посилається у касаційній скарзі захисник засудженого, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, яка зазначила про відсутність порушень вимог КПК України (4651-17) при проведенні досудового слідства і розгляді справи в суді першої інстанції. Тому, при розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин провадження, встановлених судом.

Матеріали провадження свідчать, що суди першої і апеляційної інстанції ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі захисника, в тому числі й ті, що стосуються кваліфікації дій ОСОБА_5 Зазначені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Мотивуючи висновок про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу, суд першої інстанції послався на докази, що зібрані у встановленому законом порядку, досліджені в судовому засіданні, належно оцінені і є обґрунтованими.

Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував показаннями потерпілого ОСОБА_8, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12

Сукупність наведених у вироку доказів, переконливо свідчить про те, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 187 КК України. Вирок суду є вмотивованим і відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Доводи апеляційної скарги захисника засудженого, які аналогічні доводам його касаційної скарги, належно перевірені апеляційною інстанцією. Апеляційний суд визнав обґрунтованим висновок місцевого суду про правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 саме за ч. 1 ст. 187 КК України та відсутність підстав для їх перекваліфікації на ч. 2 ст. 125 КК України, на усі доводи апеляції надав обґрунтовані відповіді.

Крім того, перевіривши доводи апеляційної скарги потерпілого щодо невідповідності призначеного ОСОБА_5 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку про передчасність рішення суду першої інстанції щодо можливості звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням та прийняв правильне рішення щодо необхідності постановлення нового вироку з призначенням засудженому покарання у виді позбавлення волі без звільнення від його відбування з випробуванням. Колегія суддів вважає таке рішення апеляційного суду правильним та погоджується з наведеною в ньому мотивацією. Вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст. 420 КПК України.

Колегія суддів вважає, що покарання, призначене ОСОБА_5 апеляційним судом є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України.

При його призначенні судом було враховано ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину, його особу та конкретні обставини справи, в тому числі й ті, на які посилається захисник у своїй касаційній скарзі. Переконливих доводів про необхідність призначення ОСОБА_5 менш суворого покарання у касаційній скарзі захисника не наведено, в зв'язку з чим вважати його занадто суворим підстав не вбачається.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України для зміни оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційної скарги захисника колегією суддів не встановлено.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 433, 434, 436, КПК України (1001-05) , колегія суддів,

Залишити вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 08 травня 2013 року щодо ОСОБА_5 без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 без задоволення.

ухвала суду касаційної інстанції відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.