Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ:

головуючого Наставного В.В.,

суддів: Крижановського В.Я., Слинька С.С.,

за участю прокурора Матюшевої О.В.,

розглянула в судовому засіданні 14 листопада 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Алчевського міського суду Луганської області від 24 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 09 квітня 2013 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк два роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік з покладенням на нього обов'язку, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вироком суду також вирішено долю речових доказів та питання щодо судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 09 квітня 2013 року апеляції прокурора та засудженого ОСОБА_1 залишені без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.

За вироком суду, ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 27 березня 2011 року біля 12-ї год., керуючи автомобілем марки "Ford Scorpio", державний номерний знак НОМЕР_1, перед в'їздом в тунель порушив вимоги пунктів 1.5, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , внаслідок чого не впорався з керуванням, допустив занос та виїзд свого автомобіля на смугу зустрічного руху транспорту, де відбулось зіткнення з автобусом ПАЗ 32054 СПГ, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 Внаслідок дорожньо-траснпортної пригоди пасажир ОСОБА_3, який перебував в автомобілі ОСОБА_1, отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

У касаційній скарзі засуджений просить про скасування судових рішень щодо нього та закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України 1960 року. При обґрунтуванні свого прохання заперечив встановлені судами фактичні обставини справи, спростував висновки проведених експертиз, вважаючи, що винність його у скоєнні злочину не доведена. За змістом касаційної скарги також просив про пом'якшення покарання в частині звільнення його від додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки має на утриманні матір-інваліда та рідну сестру, що страждає на онкологічне захворювання, які потребують його допомоги для поїздок до лікарень.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно вимог до ч. 3 ст. 398 КПК України 1960 року при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370- 372 КПК України 1960 року.

Відповідно до змісту зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування судових рішень в касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

Як вбачається із змісту касаційної скарги засудженого, останній фактично посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та вказує на неповноту та однобічність досудового та судового слідства, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.

За встановлених судом обставин, дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України кваліфіковані правильно.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року, усі доводи засудженого, викладені ним в касаційній скарзі, аналогічні й тим, що були наведені в апеляції, всебічно розглянуті апеляційним судом, який відмовив у їх задоволенні з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення.

Судами перевірялись твердження засудженого, що причиною дорожньо-транспортної пригоди став незадовільний стан дорожнього полотна - ями, необроблення дорожнього полотна протиковзним матеріалом, що спричинило потрапляння колеса його авто у яму та занос на смугу зустрічного руху. При цьому, вважає правильними висновки лише додаткової експертизи № 439/18 від 29 березня 2012 року.

Між тим, суд мотивував у вироку чому не приймає висновки додаткової експертизи від 29 березня 2012 року щодо впливу потрапляння колеса в яму на курсову стійкість автомобіля, оскільки експертом була застосована альтернативна форма аналізу та оцінка дій водія ОСОБА_1

Так, згідно з висновками комісійної комплексної експертизи до моменту потрапляння колеса автомобіля в яму, автомобіль рухався в розвернутому стані - із заносом правої бокової частини, по напрямку свого руху, тобто до моменту потрапляння колеса в яму на проїзній частині автомобіль вже втратив курсову стійкість. З чого слідує, що фактичною втратою курсової стійкості була не яма, а неправильно обраний ОСОБА_1 швидкісний режим.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, підстав до звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання колегія суддів не вбачає.

Інші порушення вимог кримінально-процесуального закону, на які посилається у своїй скарзі засуджений, не є істотними, а тому не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі рішень.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року та пунктом 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Вирок Алчевського міського суду Луганської області від 24 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 09 квітня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.