Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлової С.О.,

суддів Квасневської Н.Д., Кульбаби В.М.,

за участю прокурора Піх Ю.Г.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 листопада 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Приморського районного суду Запорізької області від 27 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 01 липня 2013 року щодо ОСОБА_2

Вироком Приморського районного суду Запорізької області від 27 березня 2013 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого, -

засуджено за ч. 2 ст. 191 КК України на 3 роки позбавлення волі, з позбавленням права займати керівні посади на підприємствах, установах та організаціях всіх форм власності строком на 1 рік, за ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади на підприємствах, установах та організаціях всіх форм власності строком на 2 роки без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено 5 років позбавлення волі, з позбавленням права займати керівні посади на підприємствах, установах та організаціях всіх форм власності строком на 2 роки без конфіскації майна.

Задоволено частково цивільний позов представника ТОВ "Вільний", постановлено стягнути з ОСОБА_2 148 480 грн. в рахунок завданої матеріальної шкоди.

Вирішено питання про судові витрати та речові докази відповідно до закону.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 01 липня 2013 вирок районного суду року щодо ОСОБА_2 змінено.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Вільний" 140 000 грн. в рахунок відшкодування завданої шкоди.

В решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_2, як генеральний директор ТОВ "Вільний" в період часу з 26 травня 2008 року по 22 вересня 2008 року зловживаючи службовим становищем дав вказівку працівникам бухгалтерії товариства на виплату коштів по недійсному договору оренди автомобіля на користь своєї дружини ОСОБА_3 Всього за названий період було незаконно виплачено, та тим самим розтрачено кошти товариства на загальну суму 8480 грн. 71 коп.

У травні-вересні 2007 року при продажі зернозбирального комбайна "Дон-1500Б" приватному підприємству "ОСОБА_8." за 200 000 грн., за вказівкою ОСОБА_2 товариством було оприбутковано 60 000 грн., а 140 000 грн. було незаконно отримано ОСОБА_2 особисто під виглядом повернення раніше наданої фінансової допомоги, тим самим, ОСОБА_2, зловживаючи службовим становищем заволодів коштами товариства на суму 140 000 грн.

У касаційній скарзі захисник засудженого ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог КПК України (4651-17) та неправильним застосуванням кримінального закону. Стверджує, що судом не враховано, що ОСОБА_2, як генеральний директор товариства з обмеженою відповідальністю не є суб'єктом кримінальної відповідальності за ст. 191 КК України, оскільки є службовою особою юридичної особи приватного права.

На порушення вимог закону у вироку не сформульовано обвинувачення, яке визнано судом доведеним. Судом не перевірено доводів підсудного про те, що підписи від його імені в довіреності та первинних бухгалтерських документах, за якими отримані кошти, виконані не ним.

Апеляційний суд на порушення вимог ст. 377 КПК України не перевірив апеляційної скарги, шляхом проведення судового слідства.

Заслухавши доповідача, прокурора, який вважав, що касаційна скарга задоволенню, а судові рішення зміні не підлягають, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність участі ОСОБА_2 у злочині вчиненому за викладених у вироку суду обставин, підтверджується сукупністю доказів зібраних та оцінених судом відповідно до вимог КПК України (1001-05) 1960 року.

Зокрема, судом враховано те, що на час події злочину ОСОБА_2 займав посаду генерального директора ТОВ "Вільний" та був наділений адміністративно-господарськими, організаційно-розпорядчими функціями, як службова особа, відповідно до статуту товариства.

Доводи касаційної скарги захисника про те, що ОСОБА_2 не є суб'єктом злочину за ст. 191 КК України перевірялись судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Колегія суддів, обґрунтовано зазначила, що Законом України № 3207-VI від 07.04.2011 року (3207-17) розмежовано кримінальну відповідальність суб'єктів злочину, в залежності від форми власності, і лише в складах злочинів, передбачених розділом XVII Особливої частини КК України (2341-14) .

Окрім того, внесено зміни до ч. 3 ст. 18 КК України, якою передбачено визначення службової особи, як суб'єкта злочину, незалежно від форми власності юридичної особи, яке поширюється на суб'єктів злочину за ст. 191 КК України в тому числі, вчиненого шляхом зловживання службовим становищем.

Твердження захисника про те, що судом не перевірено тих обставин, що підписи засудженого від його імені в довіреності та первинних бухгалтерських документах, за якими отримані кошти, виконані не ним, спростовуються висновком суду про те, що в проведенні почеркознавчої експертизи не було необхідності, оскільки ОСОБА_2 не заперечив, що кошти в розмірі 140 000 грн. були внесені в касу товариства, як зворотна фінансова допомога від його імені та які були в подальшому йому повернуті.

Як убачається з матеріалів справи, судом першої інстанції ретельно проаналізовано всі докази, дано оцінку письмовим доказам по справі, проведено всебічний, повний та об'єктивний розгляд всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до вимог ст.ст. 323, 334 КПК України 1960 року судом у вироку зазначено встановлені фактичні обставини злочину, мотив та спосіб його вчинення, надано юридичну оцінку скоєного, яка є вірною та відповідає встановленим обставинам.

Наведене, спростовує доводи скарги захисника про те, що судом не сформульовано обвинувачення, яке визнано судом доведеним.

Окрім того, як убачається з матеріалів справи апеляційний суд, розглядаючи апеляційні скарги засудженого та захисника, дотримався вимог ст. 377 КПК України 1960 року, належним чином проаналізував усі їх доводи, на кожний з них дав вичерпну відповідь та обґрунтовано дійшов висновку про участь засудженого у злочині.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставами для зміни або скасування судових рішень по справі, не встановлено.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів,

Касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок Приморського районного суду Запорізької області від 27 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 01 липня 2013 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

З оригіналом згідно

Суддя Кульбаба В.М.