Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Наставного В. В., суддів Крижановського В. Я., Слинька С. С.,за участю прокурора Опанасюка О. В.розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 листопада 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 14 листопада 2012 року.

Вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2012 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не мав судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 156 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 цього Кодексу ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

За цим вироком ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 02 грудня 2009 року приблизно о 14.00 год. на території школи № 98, розташованої по вул. Запорізькій, 1-а у м. Запоріжжі, вчинив розпусні дії щодо малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 шляхом демонстрації їм фотографій порнографічного характеру.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 14 листопада

2012 року цей вирок районного суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу щодо нього закрити за відсутності складу злочину в його діях. При цьому засуджений стверджує, що його винність у вчиненні інкримінованого йому злочину недоведено, і на період вчинення цих дій у нього є алібі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який вважав оскаржувані судові рішення законними та обгрунтованими, а скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволені касаційної скарги необхідно відмовити.

За змістом касаційної скарги засуджений порушує питання про перегляд судових рішень у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, однобічністю й неповнотою досудового та судового слідства. Проте зазначені обставини були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій і перегляду в касаційному порядку відповідно до вимог ст. 398 КПК України 1960 року не підлягають. Тому при касаційному розгляді кримінальної справи колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Твердження засудженого про те, що суд у справі повинен був постановити виправдувальний вирок, оскільки він злочину не вчиняв, є безпідставними.

Згідно з ч. 4 ст. 327 КПК України виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного не має складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину. При цьому виправдувальний вирок відповідно до вимог ч. 1 ст. 327 КК України повинен бути мотивований судом.

Однак з огляду на доказову базу, наявну в матеріалах справи, підстав для постановлення виправдувального вироку щодо ОСОБА_5 у суду не було.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину відповідають фактичним обставинам справи й обґрунтовуються сукупністю зібраних у ході досудового та судового слідства доказів, які були ретельно перевірені під час засідань судів першої та апеляційної інстанції.

Дії засудженого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 156 КК України кваліфіковано правильно.

Зокрема, цей висновок грунтується на показаннях малолітніх потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що повністю узгоджуються між собою та підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_8, який був безпосереднім учасником затримання

ОСОБА_5, на якого потерпілі вказали як на чоловіка, який вчиняв щодо них розпусні дії, а також показаннями свідка ОСОБА_9 та законних представників малолітніх потерпілих.

Крім того, про винуваність саме ОСОБА_5 у вчиненні розпусних дій щодо вказаних малолітніх свідчать дані протоколу огляду телефону, вилученого у засудженого 03 грудня 2009 року, у якому були виявлені фотографії, що відповідно до висновку експерта від 14 січня 2010 року № 4 є інформацією порнографічного характеру.

Також, як убачається з висновку експертів № 11320/4105 від 07 травня 2012 року, які проводили комплексну судову експертизу, зображення порнографічного характеру мають ознаки фотографій, зроблених з натури, а зображення приміщення на цих фотографіях та зображення приміщення на фотографіях, зроблених у ході фотозйомки під час проведення обшуку у квартирі ОСОБА_5, є однаковими за загальними ознаками: за розміщенням вікна, кольором стін, кольором та малюнком штор.

Крім того, шрам, виявлений у лівій паховій області ОСОБА_5 під час проведення судово-медичної експертизи, візуально співпадає зі шрамом у паховій області, зображеним на фотографії, яку було вилучено з телефону ОСОБА_5,

З огляду на наведені докази в їх сукупності висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні розпусних дій щодо малолітніх осіб є правильним; його дії за ч.2 ст. 156 КК України кваліфіковано також правильно.

Твердження засудженого про те, що суд не врахував наявності у нього алібі на період інкримінованих йому дій, є необґрунтованими, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій, перевірялися ці доводи і були допитані вказані засудженим свідки, однак їх показання суд обґрунтовано визнав неспроможними як такі, що суперечать іншим доказам у справі.

Також не знайшли свого підтвердження і доводи засудженого про застосування до нього працівниками міліції недозволених методів слідства, оскільки за відповідними заявами ОСОБА_5 було проведено перевірку, в результаті якої старший слідчий прокуратури Жовтневого району

м. Запоріжжя Кошман Ю. А. 16 травня 2011 року виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо неправомірних дій працівників Жовтневого РВ ГУ МВС України в Запорізькій області за ознаками злочинів, передбачених статтями 364, 365, 371, 372, 373, 374 КК України, у зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочину.

Також, доводи, аналогічні доводам у його касаційній скарзі, були наведені в апеляційній скарзі засудженого, вони перевірялися судом апеляційної інстанції та були визнані безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необгрунтованим чи сумнівним підстав немає. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть за собою скасування чи зміну оскаржуваних судових рішень,

у справі не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 червня

2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 14 листопада 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.