Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Швеця В.А.суддів:Пойди М.Ф., Квасневської Н.Д.при секретарі Гладкіх Л.М.

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12012100010000014, за обвинуваченням

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, уродженця с. Тартак, Жмеринського

району, Вінницької області, який проживає за адресою:

АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,

за участю прокурора Вергізової Л.А.

Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2013 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки з покладенням на нього виконання обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14 травня 2013 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції і призначення нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що суд, призначаючи ОСОБА_5 покарання та застосовуючи до нього ст. 75 КК України, на його думку, не в повній мірі врахував обставин вчиненого кримінального правопорушення, характер та ступінь його тяжкості, а також дані про особу засудженого. Вважає, що суд не дав належної оцінки наслідкам, що наступили в результаті дій ОСОБА_5

Не погоджується з ухвалою апеляційного суду та вважає її висновки щодо законності вироку суду першої інстанції передчасними.

ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що за обставин, викладених у вироку, 21 жовтня 2012 року, о 02 годині 25 хвилин, він, керуючи автомобілем НОМЕР_1 по вул. Набережній, м. Узин, Білоцерківського району, Київської області, порушивши п. 2.3(6), 12.4, допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які рухалися в попутному напрямку, в результаті чого ОСОБА_7 та ОСОБА_6 померли, а ОСОБА_8 було заподіяно легкі тілесні ушкодження.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка вважала, що касаційну скаргу слід задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 286 КК України та доведеність його вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення у касаційній скарзі не оспорюються.

Колегія суддів вважає, що покарання, призначене ОСОБА_5 є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України.

При його призначенні судом було враховано ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину, дані про його особу та конкретні обставини справи, в тому числі й ті, на які посилається прокурор у своїй касаційній скарзі. Переконливих доводів про необхідність призначення ОСОБА_5 більш суворого покарання у касаційній скарзі не наведено, в зв'язку з чим вважати його занадто м'яким підстав не вбачається, як і не вбачається підстав вважати застосування до засудженого ст. 75 КК України неправильним застосуванням кримінального закону.

Доводи касаційної скарги прокурора про те, що суди не врахували, на його думку, належним чином тяжкості наслідків, що настали в результаті дій ОСОБА_5 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такі є кваліфікуючими ознаками інкримінованого ОСОБА_5 складу злочину.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на позицію потерпілих, які при розгляді кримінального провадження в суді просили суворо не карати ОСОБА_5, а також надіслали до суду касаційної інстанції клопотання щодо необхідності, на їх думку, залишення оскаржуваних судових рішень без зміни, оскільки будь-яких претензій до засудженого не мають.

Наведені у касаційній скарзі прокурора доводи, за своїм змістом, аналогічні доводам його апеляційної скарги та були предметом перевірки апеляційного суду і на них надано обґрунтовані відповіді. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України і з наведеними в ній висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційної скарги прокурора немає.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 433, 434, 436, КПК України (1001-05) , колегія суддів,

Залишити вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 14 травня 2013 року щодо ОСОБА_5 без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

ухвала суду касаційної інстанції відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.